Твір на тему: «Лист до Жульєна Сореля»

Якби була можливість, то до головного героя роману Стендаля «Червоне і чорне» я написав би такого листа:

«Вітаю тебе, шановний Жульєне Сорель!

Я уважно прочитав роман про твоє життя і знаю про тебе майже все. На мій погляд, ти – суперечлива, героїчна і в той же час трагічна особистість, незвичайна фігура, втілення найкращих якостей простого народу, його енергійності, стійкості і сміливості у прагненні до своєї мети. Хоча ти і позбавлений користолюбства, але занадто сповнений бажання піднятися вгору і посісти гідне місце у вищому суспільстві попри його відмову прийняти сина тесляра як свого. За пересудами і традиціями ти повинен був залишатися «в пітьмі», але ти не погодився з цим і вирішив помститися.

Я впевнений, що саме звідси походить твій душевний протест, твоя потенційна революційність, твоя готовність протистояти обставинам, які випали на твою долю. Я бачив, як розчарувало тебе реальне життя, життя, в зображенні якого Стендалем поступово відкрилася уся ницість існування вищого французького світу доби Реставрації.

Спочатку з цією ницістю ти стикаєшся в особі мера рідного міста, потім у духовних колах Безансона, дуже далеких від суто релігійних проблем та інтересів, а потім і на прикладі розкішного життя родини маркіза де ля Моля. Завдяки твоєму природному розуму ти дуже швидко розкрив справжній зміст такого життя, точніше, скритий механізм цього життя, дуже далекого від справжніх громадських та державних інтересів.

Бачив я і те, що, потрапивши у в’язницю, ти добре розумів, за що насправді тебе засудили до смертної кари: не за постріл у жінку в церкві, не за любовний зв’язок з мадам де Реналь і Матильдою де ля Моль (все це було досить природно для тих часів), а за прагнення піднятися вгору завдяки своїм природним здібностям, за протест вихідця з народу проти заставних «законів» тогочасного суспільства. На мою думку, саме цьому, йдучи на страту, ти відмовляєшся від допомоги можновладців, які б за умову твого покаяння обов’язково б тебе звільнили. Я впевнений, що твоя доля, твоє життя, яке стало поєдинком з суспільством, хоча й закінчилося фізичною поразкою, але стало твоєю моральною перемогою над консервативним і відсталим у своїх поглядах суспільством.

На жаль, ти був людиною, яка народилася набагато раніше своїх часів, людиною, до якої ще не раз зверталися у своїх творах найвідоміші письменники та поети, за що тобі, Жульєне Сорель, велике спасибі!»