«Гуцулка вишила стебло…»

* * *

Гуцулка вишила стебло
Зеленолисте, квітку
І щедре сонячне тепло,
Бо вишивала влітку.

Як можна вишити тепло
Ласкаве, та невидне?
Не знаю як.
Воно було
Багряне та блакитне.

Коли приклав живе тепло
Із квіткою до рани,
Блакитного вже не було, —
А крізь багрянь — багряне.