«Хіба що у ранкової зорі…»

* * *

Хіба що у ранкової зорі,
Як усмішка твоя, таке світання,
Таке горіння, як твоє кохання,
Хіба що у ранкової зорі.

Хіба що ніжний яблуневий цвіт
Так світиться промінно, пелюстково,
Як твоя ласка, твоє щире слово,
Хіба що яблуневий ніжний цвіт.

Але найбільш боюся я тернини
Твоїх очей, твоєї глибини.
Вони тепер зорітимуть щоднини
Любов’ю неповторної весни.