«Могили, обеліски і хрести…»

* * *

Могили, обеліски і хрести
В садах, у скверах, в полі, при дорозі.
Над ними матері, утерши сльози,
Стоять годинами й не можуть відійти.

Була війна, і шаленіли грози,
Ніхто не міг рятунку тут знайти,
Ніхто не міг через вогонь пройти
У дику спеку і страшні морози.

Нам дуже тяжко на війні було,
На рубежах кривавих полягло
Мільйони юних, наче цвіт весняний,

Котрі хотіли жити і любить…
О земле, як ти можеш пережить
Оці людські й свої нестерпні рани?!