Може, й так
- Загул Дмитро Юрійович -Може, й так.
Я не справдив надій
і малого гуртка…
Але знаю:
В праці важкій
не скривила рука.
Може, й так.
Я одсталий для вас, —
віра моя замала…
Але знаю:
Любов до пригноблених мас
в моїм серці росла і цвіла.
Може, й так.
Помилявся, схибив,
Згайнував,
змарнував свій час…
Але руки свої
Потом солоним кропив
Не раз і не раз.
Тільки брехня:
Я не кликав ніколи назад.
Не покличу й тепер!
До останнього дня
Свого поту з чола
Не обтер.
1923