Паляниця й Книш (1891)

Сиділа у печі хороша Паляниця;
На господиню стала гомоніть:
— А щоб їй так і сяк! І докіль тут сидіть?
У очі вилаю, бо невелика птиця!..
— Мовчи та диш! —
Озвався у куточку Книш.

Коли не людям байка пригодиться,—
Не всяка стежечка без спориша,—
То, може, знайдеться такая Паляниця,
Що іноді послухає Книша.

[1891]