- Головна
- Зарубіжна література
- Федір Тютчев
Федір Тютчев
Федір Тютчев - біографія
Тютчев Федір Іванович
(1803-1873)
Російський поет, політик, дипломат. Творчість Тютчева відносять до пізніх романтиків, його називають "поетом думки", "поетом-філософом". Поет заглиблюється у філософічне, космічне осмислення життя, він намагається знайти зразок гармонійності і відкриває його в самій природі. Природа в його віршах одухотворена, він бачить в "ясності осінніх вечорів" урочисту "красу і безгоміння" ("Осінній вечір"), він стверджує, що по-справжньому людина може розкритися тільки на самоті, у єднанні з природою: "Мовчи і крийся, і таї // Думки і почуття свої..." ("Мовчання").
Тютчев не подає готових висновків — його своєрідність у тому, що він будить живу думку, запрошує через тонке відчуття звуку, тону увійти до вічності Всесвіту. Одним з найпрекрасніших циклів поета є "Денисьєвський цикл", де відтворена історія трагічного кохання до Олени Денисьєвої. Вірші "Весь день вона лежала в забутті...", "О, не тривож мене...", "Не говори мені..." — є яскравими зразками любовної лірики.
Протягом двадцяти років Тютчев живе у Мюнхені, але тема батьківщини, Росії завжди звучить у його віршах.
Федір Тютчев - твори
- "Предопределение"
- Silentium
- Божевілля
- Весняна гроза
- Весняні води
- Зимі настала мука
- Іще горять в душі бажання...
- Опівдні
- Осінній вечір
- Я знаю в праосені пору
- Silentium! (Переклад О. Грязнова)
- Буває в осені печальній...
- Від пристрастей, що вирували тут...
- Дві сили є, дві вирішальні сили...
- Душа моя – Елізіум близьких...
- Коли нас виснажені сили...
- Нам наперед не відгадать...
- Наш вік
- Не знаю, чи торкнеться благодать...
- Не клопочись і не міркуй...
- Остання любов
- Поглянь на буйство неозоре...
- Пошли, господь, свою відраду...
- Пробудження – розлук людських причина...
- Хоч би чому нас доля вчила...
- Хоч як страшить до строку нас...
- Ціцерон
- Чому з любов'ю ти молилась...
- Я вас зустрів, і все минуле...
- Як на вуглинах дров'яних...