Піднятися так високо, як я...

Переклад Олександра Грязнова

Піднятися так високо, як я,
Один лиш вітер здатний, обіпершись
На дужі плечі сосен і ялин.
Я високо над хмарами стою,
Багато вище, ніж подумать може
Той, хто іде долиною. Навкруг
Синіють гори з темними лісами.
Коли я чую окрик паровоза,
Мені здається: то не він, а гори
Зовуть мене іти все далі й далі,
Усе життя – все вище і вперед!..

Сліпуче сонце. Вітер. І повітря,
Як джерело, прозоре й прохолодне.
А наді мною урочисті сосни
Підносяться спокійно. Я під ними
Лежу на глиці і дивлюсь на небо,
Що між гілками високо синіє,
І чую, як, невидима для ока,
Захоплено співає в кроні пташка,
Неначе їй і справді необхідно
Зачарувати піснею мене!
Напевне, і вона у цю хвилину
Склепила, як і я, свої повіки,
Щоб у натхненні співу все забуть!

Співай, пташино! Із окремих звуків
Свою нехитру пісеньку сплети!
Залийся так, щоб з піснею із тільця
Душа твоя злітала до небес!
Співай! Бо я і сам такий, як ти,
Радіючи, блукаю рідним краєм.
Якщо із співом вилетить душа,
Мені нічого більше і не треба –
Нехай умру отут, на висоті,
Біля підніжжя цих могутніх сосен.