Сонет

Як жаль, що тим, чим стало з перших днів
Твоє життя для мене, не зробилось
Для тебе врешті-решт моє життя.
…У металічній будці в котрий раз
Я запускаю в телефонний космос
Свій мідний гріш, увінчаний гербом,
У відчайдушній спробі возвеличить
Щасливу мить єднання… Та, на жаль,
Тому, хто не уміє замінити
Собою світ, лишається крутити
Оцей щербатий телефонний диск,
Як стіл на спіритичному сеансі,
Аж поки привид в трубці не озветься
Останнім зойкам зумера услід.

Переклад Олександра Грязнова