Від Перікла до Леніна

В базальтах скель вибиваючи аннали,
Понурі раби фараона Снофрy
Чи ж думали коли, що гімн Інтернаціонала
Прозвучить звитяжно Сені й Дніпру?

Дикун чатує в очеретах Мвутанга,
Застромивши в волосся два блискучі пера
А в залах Bull обертається танго
I огнями танцює Avenue de l'Opera.

Та по-давньому з голок комашня метушлива
Підіймає високо лабіринти-житлa,
I бобер свою греблю споруджає на диво,
I стільник з шестикутників ліпить бджола

I ті самі в просторі персні Сатурна,
Проміння Венери і орбіти комет,
Як тоді, коли сцену стрясали котурни,
Коли місяць на храми стягав Магомет.

Від Перікла до Леніна, від сьогодні до завтра
Моряка перебіжний на березі сон,
I тупе миготіння в голові плеозавра
Лиш помалу з'ясовує упертий Бергсон.

I сяєва смілі Лобачевського й Маркса,
Змагання віків, їх побідний пеан —
Тільки іскорка звідти, з червоного Марса,
З світових порошинок, що мчить Альдебаран.