ВАЛКО́ВИЙ, а, е. Який має в своєму механізмові валок, валки (див. вало́к4). Валкова косарка.
ВАЛКОВИ́Й, во́го, ч. Візник, який іде з валкою (у 1 знач.), обозом. Дехто з вантажників кинувся вплав до порожньої фелюки.. Це було так несподівано, що валкові не встигли озирнутися (Тулуб, Людолови, II, 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 285.