Що oзначає слово - "виливатися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ВИЛИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВИ́ЛИТИСЯ, ллється і рідко ВИ́ЛЛЯТИСЯ, лляється, док. 1. Витікати, литися назовні. Скільки-то сліз виливалося матусиних..! (Вовчок, I, 1955, 242); — Пий! — сказав чоловік. Яків узяв. Рука його тремтіла і трунок виливався з чарки (Мирний, І, 1954, 296); З водопроводу подаватимуть до бака воду. А відти трубами і трубками [вона] оббігатиме компресор, щоб потім виллятися геть (Трубл., І, 1955, 136); * Образно. Саме мінялися зміни, і з цехів [заводу] виливались потоки людей (Баш, Надія, 1960, 155).

◊ Вилива́тися з берегі́в — те саме, що Вихо́дити з берегі́в (див. вихо́дити). Жвавість маленьких ручаїв уділялася і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів (Кобр., Вибр., 1954, 83).

2. перен. Знаходити своє вираження, вияв. Радість виливалась стихійно, широко (Тич., III, 1957, 284); Іван.. написав свою натхненну поему "Наймит". Вилилась вона на папір, як єдиний подих (Кол., Терен.., 1959, 161); // у що, у чому, чим. Проявлятися якимсь чином, набираючи певної форми. На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив легінь, зрадила дівка.., — все виливалось у пісню (Коцюб., II, 1955, 314); Сергій відчув: не у вирок Виливалася ця розмова (Забашта, Нові береги, 1950, 52); Всі його [Т. Г. Шевченка] думки, його переконання, його віра виливались у цих творах, що нестримно тепер писав (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 367); Він іноді з прозорливістю ясновидця визначав і ті форми, в які виллється щасливе майбутнє народу (Рильський, III, 1955, 281); Стримуєш сльози? Що ж, не ридай, Вилитись пісні Словами дай (Перв., І, 1958, 299).

3. перен. Утворюватися внаслідок виливання і застигання розтопленого воску. Ну, Марусю, загадай, Віск на воду виливай: Що там виллється — пізнай (Бор., Тв., 1957, 61); І таки нестемісінько він [Чіпка] вийшов, так і вилився з воску!.. (Мирний, II, 1954, 178); // тільки док., у кого. Бути дуже схожим на кого-небудь. — Подивись, — каже вона, — подивись, Химо, усі тройко у його [батька] вилились — мої чорнявенькі! (Вовчок, І, 1955, 257); Вилились, як з воску, в матір (Номис, 1864, № 8063).

4. Мати здатність набирати якої-небудь форми внаслідок лиття. Алюмінієві бронзи добре виливаються.

5. тільки недок. Пас. до вилива́ти. Циліндри автомобільних двигунів виливаються з чавуну (Автомоб., 1957, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 421.