ГОРОДО́К1, дка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до го́род 1. Вранці приїхав до Цюріха.. Дуже гарний європейський городок над озером, облямованим сніговими вершинами Альп (Коцюб., III, 1956, 272); Зміїв — мальовничий городок, тепер районний центр Харківської області, — він розлігся якраз на Північному Дінці (Вишня, II, 1957, 238).
2. Декілька будинків або будов, споруд, об’єднаних спільним призначенням. На відкритій ділянці птахівничого городка.. експонуються нові вітчизняні породи і породні групи всіх видів сільськогосподарської птиці (Соц. твар., 7, 1956, 7).
ГОРОДО́К2 див. городки́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 136.