Що oзначає слово - "заплатити"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЗАПЛАТИ́ТИ, ачу́, а́тиш, док.

1. перех. і неперех. Віддати плату за що-небудь. — Заплати мені за півкопи грішми або дай сніп (Н.-Лев., II, 1956, 8); Ніхто не скаже нам… Що доля завтра зробить з нами! Чи доведеться ще подушне заплатить..? (Г.-Арт., Байки.., 1958, 84); Він поманив пальцем офіціанта. Заплатив за вечерю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 26); — За найкращий ясеновий круг коліс із осями й драбиняком ти мені платив десять карбованців і морщився, а я тобі за цю мізерію заплачу аж десять тисяч (Стельмах, II, 1962, 37).

2. неперех., чим, перен. Зазнати чогось важкого, неприємного, трагічного, що є наслідком своїх або чиїх-небудь дій. [Кассандра:] Нехай Паріс уп’ється тим коханням, що ми за нього ходим у жалобі, нехай тим щастям серце навтішае, що ми за нього заплатили горем довічним! (Л. Укр., II, 1951, 317); Смертю своєю відважною заплатили воїни за князівські чвари (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 403); // Зазнати покарання, розплати за свої вчинки, за заподіяне кому-небудь лихо, зло. [Спартак:] Ви чуєте, прокляті вороги?! За нашу смерть заплатите ви морем Брудної крові вашої (Дмит., Драм. тв., 1958, 68).

3. неперех., перен. Відповісти чим-небудь, якоюсь дією і т. ін. на певне ставлення, на щось зроблене, заподіяне. За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім (Котл., І, 1952, 103); Зрадило море мене, за любов заплатило знущанням (Л. Укр., І, 1951, 313); [Матушка гуменя:] А ти, лукавий чоловіче! Ми ж тебе хворого до себе прийняли, коло тебе ходили, врази твої гоїли. А ти от чим за се заплатив? Душу християнську запакував, на гріх смертельний її підбив (Мирний, V, 1955, 115); // кому. Помститися. Вони [робітники] повстануть. Прийде час. Вони готуються до цього… Де перетяти їм дороги. Ні вашим газам, ні шпикам… Вони ідуть до ваших брам, Щоб заплатить за всі страждання (Сос., І, 1957, 461).

◊ До́рого (дорого́ю ціно́ю) заплати́ти за що: а) багато втратити, досягнувши чого-небудь. — Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав… (Коцюб., І, 1955, 388); б) зазнати розплати за заподіяне кому-небудь лихо, зло. —Ти бачив сьогодні людську неправду? —..викрикнув Чіпка.. — Ой!.. дорогою ціною вони заплатять за неї! (Мирний, І, 1954, 207); Заплати́ти по заслу́зі кому— сповна помститися за заподіяне лихо, зло. Гітлерівському катюзі заплатили по заслузі (Укр.. присл.., 1955, 423); Заплати́ти стори́цею — те саме, що Відплати́ти стори́цею (див. відпла́чувати).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 262.