ЗВО́ДИТИСЯ, зведу́ся, зведе́шся і рідко ІЗВО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ЗВЕСТИ́СЯ і рідко ІЗВЕСТИ́СЯ, веду́ся, веде́шся; мин. ч. зві́вся, звела́ся, ло́ся і рідко ізві́вся, ізвела́ся, ло́ся; док.
1. Іти, пересуватися знизу нагору. Зводитися по сходах; * Образно. Рядові донецькі люди, Ви тепер помітні всюди, Бо звелися від глибин До небачених вершин (Уп., Про Донбас, 1950, 22); // Злітати, здійматися вгору. Бомбардувальники звелись у райдужну блакить (Уп., Укр. поема, 1950, 58); // Сходити, з’являтися (про небесні світила). Сонце ще тільки зводилось над обрієм, як я рушив далі (Сміл., Сашко, 1957, 148); // тільки 3 ос. Піднімаючись угору, поширюватися над чимось, вище чого-небудь. Над садками зводився туман.
2. Піднімаючись, підводячись, займати вище, порівняно з попереднім, положення. Вже зводяться важкі жерла гармат головного калібру на лінкорі (Кучер, Чорноморці, 1956, 409); Всі в залі потягнулися до вікон. Поранені піднімали голови, зводились на лікті (Гончар, III, 1959, 156); Зводячись навшпиньки, Юрко ловить ритм і тихо, проникливо вторить слідом за жайворонком (Ряб., Жайворонки, 1957, 13); Побачивши перед собою ворогів, звівся [ведмідь] на задні лапи (Фр., VI, 1951, 15); Надія звелася навколюшки, повернулась до сестри обличчям (Сміл., Пов. і опов., 1949, 98); // тільки 3 ос. Здійматися, збільшуючись, розширюючись в обсязі. Ледь-ледь помітно зводяться то опускаються [груди], і по цьому можна вгадати, що Оксень Недомірка ще живий (Цюпа, Назустріч.., 1958, 70); Летять, мов ластівки, човни, А хвиля зводиться горою (Стельмах, Жито.., 1954, 59); // над чим. Ставати більшим, перевищувати що-небудь. Бюджет СРСР рік у рік зводиться із значним перевищенням доходів над видатками (Наука.., 3, 1961, 9); // Здіймаючись, набувати вертикального положення, випрямлятися. Стрімко зводяться легкі тремтливі дзвіночки (Смо-лич, II, 1958, 11); Заспівали, затукали тяжкі краплини, спадаючи з листя.., без вітру зашуміла трава, зводячись і підстрибуючи вгору (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 510); // Виростати, тягнучись угору (про рослини). У весняну пору, в літню пору Ти [дуб] все вгору зводишся та вгору, Та гілки вбираєш молоді У тугі смугасті жолуді (Дор., Літа.., 1957, 7).
◊ Зво́дитися (звести́ся) ди́бки див. ди́бки; Зво́дитися (звести́ся) на диби́ див. ди́би; Рука́ зво́диться (зведе́ться) див. рука́.
3. Вставати, підводитися з лежачого або сидячого положення. Хома зводиться врешті. Розминає залежане тіло і ліниво, поволі.. відходить у пітьму (Коцюб., II, 1955, 65); Леонід Петрович.. то зводився з місця і ходив по кабінету в задумі, то знову сідав за стіл (Збан., Малин. дзвін, 1958, 159); — Марта лежить, не може звестися (Мирний, IV, 1955, 346); Їхав чоловік, заморився — сів відпочити. Ось ізвівся, зійшов на могилку, подивився в степ і ліг знову (Головко, І, 1957, 342); * Образно. Людина зводиться на повний зріст, перед нею розкрилися гігантські перспективи як у суспільному житті, так і в галузі науково-технічної думки та практики (Рад. літ-во, 2, 1962, 3); // Видужувати. — Та мені трохи лучче. Як тілько зведуся, зараз прийду в гімназію (Мирний, І, 1954, 336); // перен. Підніматись, повставати на захист кого-, чого-небудь або на боротьбу проти когось, чогось. Фронт спливав кров’ю, зводячись нелюдською силою проти ворожих полків і дивізій (Кучер, Чорноморці, 1956, 197); [Неріса:] По-твоєму, то добре, щоб.. елліни на варварів звелися, аби римлянам чим не послужити? (Л. Укр., III, 1952, 441).
Зво́дитися (звести́ся) в ата́ку — підніматися, іти в атаку. Разом солдати зносили всі злигодні війни.., разом зводились в атаку… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 222); Мов буря, звелися в атаку матроси, У кожного в’язка гранат (Нагн., Вибр., 1957, 232);
◊ Зво́дитися (звести́ся) з посте́лі — видужувати. А за той час Василь ледве-ледве звівся з постелі (Фр., І, 1955, 140); Зво́дитися (звести́ся) на но́ги див. нога́.
4. тільки 3 ос. Бути розташованим, простягатися знизу вгору. Вулиці починалися від самого моря, по земляних уступах, що зводилися щаблями (Кучер, Чорноморці, 1956, 65); Шлях потроху все зводиться вгору, за цим низько падає, загинається, ліворуч і вже рівно іде до залізниці (Епік, Тв., 1958, 415); Під самий обрій зводилась рілля (Вирган, В розп. літа, 1959, 149).
5. Височіти, підноситися над чим-небудь, виділяючись з-поміж чогось своєю висотою. Над критими грузовиками зводилось стальне павутиння високих антен (Кучер, Голод, 1961, 436); Над лускою дахів звелися фабричні димарі, радіощогли, купол обсерваторії (Панч, Ерік.., 1950, 44); Як пам’ятник вічний, сама Звелася гора над містом (Ющ., Люди.., 1959, 141); // Виднітися, вимальовуватися на тлі чогось. — Поглянь, козаче, в даль поглянь: Там зорі золотистих бань. Шпилі барвисті на Кремлі Блищать у райдужній імлі, — ..Це зводиться моя Москва (Бажан, Роки, 1957, 238); Їм видалося, що вони пливуть лише кілька хвилин, коли попереду чітко звелося над водою судно (Ю. Янов., II, 1954, 92).
Зво́дитися (звести́ся) у не́бо (вго́ру) — сягати високо вгору. Будинки зводилися у небо, як декорація, урочиста і навіть трохи загадкова (Собко, Вогонь.., 1947, 5); «Мабуть, що тут», думає Глушак, оглядаючи падь і вкриті мохом кедри, що звелись велетенськими стовбурами вгору (Довж., І, 1958, 123).
6. З’являтися, поставати в результаті будування (про споруди). В кожній новій будові, яка звелась і зводиться в Києві, втілена праця людей, полум’яних радянських патріотів (Літ. газ., 6.XI 1952, 2); Де колись на хату пнулась хата, тепер будиночки звелись рівненькі, мов близнята, стоять в ряду (Дор., Три богатирі, 1959, 10); Не скоро над козачими могилами звелася дерев’яна, збудована без жодного цвяха церковиця (Стельмах, Хліб… 1959, 181).
7. тільки 3 ос. Виникати, починати виявлятися в дії, наставати. Попереду з путівця пурхає клапоть пилу, другий, зводиться вихорець (Ю. Янов., II, 1954, 199); Ти чуєш, Лялю, зводиться весна? (Нагн., Пісня.., 1949, 109); Після нічної зливи зводився свіжий ранок (Десняк, Десну.., 1949, 272).
◊ На світ не зво́дилося, безос. — не розвиднялося. Ще й на світ не зводилося, коли дубок [човен] об’якорився (Ю. Янов., II, 1958, 57).
8. тільки 3 ос. Наближатись одне до одного кінцями. Крайнім сидить Оксен. Брови, чи з болю, чи з гніву, звелись докупи (Тют., Вир, 1964, 542); // Збираючись докупи, нагромаджуватися, наростати. Над обрієм зводились тучі, Темніли і поле, і ліс (Мас., Поезії, 1950, 215).
9. рідко. Піддаватися спокусі, зваблюватися. Він переходив від купи до купи людей, просив і закликав, щоби пошанували самі себе, щоби показали, що вони люди,.. не зводилися обіцянками, не запродували своїх голосів (Кобр., Вибр., 1954, 63).
10. Пропадати, гинути. Де ж той огонь, де та моторність, жвавість, де ті троянди, що жахтіли-цвіли на її щоках!.. ті чорні очі? Усе звелось (Барв., Опов.., 1902, 537); — У нього [дяка] був цапиний голосок, а се вже звівся, мов собака мурниче та ще й гугнявіє (Кв.-Осн., II, 1956, 107); // з чого, розм. Втрачати що-небудь, позбавлятися чогось. Козачці Марусі Горбоносисі не пішли в руку свині. Звелась вона з свиней (Барв., Опов.., 1902, 417); // Вироджуватися, зникати (про рід, породу, професію і т. ін.). — Якої масті коні водяться, а якої зводяться? (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 118); Розказує [хазяйка].., що весь рід їх звівся, що сама вона в світі зосталась, як билина в полі (Вовчок, І, 1955, 139); — Тепер звелося чумацтво, одні пісні зосталися (Стельмах, І, 1962, 50); // Минати, проходити (про час). Звелося літо, і не знать, Як день за днем минув, І серпень дав, що можна дать, І вересень майнув… (Щог., Поезії, 1958, 387); // Змінюватися, перетворюватися, переводитися на гірше. Свіжий, повний бадьорої сили інженер Мухтаров звівся на схудлого, жилавого й посивілого чоловіка (Ле, Міжгір’я, 1953, 338); Сум бере, що без життя, без плоду, На рій дурниць моє життя звелось; Гадав служити рідному народу, Та чисто все за вітром рознеслось (Граб., І, 1959, 563); // тільки док., також від чого. Змучитися, настраждатися. — Так уже я звівся, що ані гніватись, ані жалкувати ні на кого не маю! (Вовчок, І, 1955, 19); [Свічка:] Не до весілля нам, шановний пане, Якщо не смієм свічки засвітить, Коли звелись від темряви ми й туги (Коч., І, 1956, 485); // тільки док. Втратити сили, виснажитися, захиріти. Сестра ледве на ногах встоїть, іде і заточиться, а очі червоні та каламутні… Що тобі, кажу, слаба? А вона в плач.— Не слаба, каже, боюся. Од безсоння звелась (Коцюб., II, 1955, 79); Од болісті вона зовсім звелась: щоки, рот та очі її запались, а ніс, підборіддя та чоло стирчали жовті (Григ., Вибр., 1959, 311); Ще й парубком, кажуть, був він худорлявий, а що після 10 років у такій сім’ї, то звівся на скіпочку (Дн. Чайка, Тв., 1960, 36); — Ти стяглася зовсім, ізвелася на тичиночку (Барв., Опов.., 1902, 126).
◊ Звести́ся до ни́тки див. ни́тка; Зво́дитися (звести́ся) наніве́ць див. наніве́ць; Зво́дитися (звести́ся) [на] ніна́що див. ніна́що.
11. Згинатися, корчитися. І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепера зводяться від судороги, злості (Л. Укр., І, 1951, 108); Як ухопив [Данило] міцною рукою за довгу косу, то так рука й звелась навіки (Вовчок, І, 1955, 101).
12. тільки 3 ос., до чого. Спрощуючись, обмежуючись чим-небудь, підмінятися менш складним, незначним. ..вся різноманітність форм сучасного поміщицького господарства зводиться до двох систем, відробіткової і капіталістичної.. (Ленін, 3, 1949, 161); Всі політичні програми, концепції, вся, здавалося, донедавна така заплутана політиканська боротьба на селі, зводилася тепер до простої формули: за чи проти (Вільде, Сестри.., 1958, 33); Людині, всі інтереси якої зводяться до того, щоб корабель від клотика і до кіля блищав сонячним блиском, нелегко закохатись (Ткач, Жди.., 1959, 5); Задобрював, комбінував, підмазував [Сухомлин] — весь світ його тоді до цього звівся… (Гончар, Тронка, 1963, 338); // Прирівнюватися до чого-небудь, означати щось. Отже, вартість робочої сили зводиться до вартості певної суми життєвих засобів (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 174); // Виражатися, полягати в чому-небудь (про суть, основу чогось). Вся ця політика, що мала на меті утворення самостійної буржуазної України, на ділі звелася і зводиться до придушення політичної самостійності українських трудящих мас (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 26).
13. тільки док. Почати з ким-небудь бійку, сварку і т. ін. — То скажи хоч, за що ви звелися? За який там картуз? (Головко, II, 1957, 243).
14. тільки недок. Пас. до зво́дити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 492.