ПЕРЕ́ЧКА, и, ж.
1. розм. Різновид перемета (див. переме́т2). По Ревуну тихо плив човен. Може, то повертався додому запізнілий рибалка, що вирішив перед світанком потрусити жаки чи познімати рибу з перечок та переметів? (Мокр., Острів.., 1961, 45).
2. діал. Суперечка. Обидва стрільці жваві. От перечка і пішла… Далі Трохим розходився, Підійнявся з-за стола (Рудан., Вибр., 1937, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 320.