ПОБОРОНИ́ТИ 1 див. поборонува́ти.
ПОБОРОНИ́ТИ2, роню́, ро́ниш, док., перех., розм., рідко. Заборонити. Не поборони, батеньку, хоч за возом побігти! (Номис, 1864, № 8993); Торгуй скільки тобі треба, та з якої хоч купи і скільки хоч куштуй, ніхто тобі не поборонить (Кв.-Осн., II, 1956, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 623.