Що oзначає слово - "риба"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


РИ́БА, и, ж.

1. Водяна хребетна тварина з непостійною температурою тіла, яка дихає жабрами і має плавці та шкіру, звичайно вкриту лускою. Сім ятерівні одної риби! (Укр.. присл.., 1963, 191); Риби в сітях тремтять, їх луска, наче срібний пожар (Сос., Щоб сади.., 1947, 58); До 80 різноманітних видів риб живе у Дніпрі та в інших річках і водоймах України (Рад. Укр., 2.III 1962, 3); Риби утворюють клас хребетних, які пристосовані до життя в воді (Зоол., 1957, 79); * У порівн. Кайдашиха.. розпустила на всю хату мед своїм язиком.Будь же, дочко, здорова, як риба; гожа, як рожа; весела, як весна, робоча, як бджола, а багата, як свята земля! (Н.-Лев., II, 1956, 321); Доріг своїх дітей, виходить, не зумів вивчити. Ой, не зумів, прогледів, пропустив їхнє життя, мов рибу, крізь пальці (Стельмах, І, 1962, 316); // у знач. збірн. Всього було доволі: Вовків в лісах, зайців у полі І птиці повно у гаях, Такої і такої, І риби всякої, великої й малої (Гл., Вибр., 1951, 112); [Феноген:] От чоловік [Ліхтаренко]! І риби наловить, і ніг не замоче! (К.-Карий, II, 1960, 320); Де й возів набрати бригадирам! Де й складати рибу із човнів! (Мас., Поезії, 1950, 45); // тільки одн. Страва, приготовлена з м’яса цієї тварини. І враз риба втратила свій смак, охота до їжі одлетіла геть, і йому раптом схотілось покинути хату… (Коцюб., II, 1955, 22); За чверть години на столі парував наваристий флотський борщ, стояла бляшанка маринованої риби (Тулуб, В степу.., 1964, 328).

Кра́сна ри́ба див. кра́сний; Летю́ча ри́ба див. летю́чий; Смітна́ ри́ба див. смітни́й.

Би́тися як ри́ба об лід див. би́тися; Ву́дити ри́бу в каламу́тній воді́ див. ву́дити1; Знов (ізно́в) за ри́бу гро́ші — невідступне наполягати на чому-небудь, настирливо повторювати те саме. — Що ж: знімати мене будете?Знов ти за рибу гроші. Невже ми для того зібралися поговорити, щоб вирішувати оце: зніматине знімати, зніматине знімати (Загреб., Спека, 1961, 284); Лови́ти ри́бу в каламу́тній воді́ див. лови́ти; Ма́тимеш на ри́бу — те саме, що Діста́неться (діста́лося, бу́де і т. ін.) на горі́хи (кисли́чки, бу́блики і т. ін.) кому (див. дістава́тися). Уявіть же собі, що я бачу, входячи до себе в хату. Мама стоять біля печі зажурені й зустрічають мене такими-о словами:Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой шибенику ти неслухняний, свиня ти нескребена (Мик., Повісті.., 1956, 11); Мовча́ти, як ри́ба — не говорити й слова. [Журавель:] Та що ж тепер казати? Я мовчу, як риба (Мик., І, 1957, 456); На ри́бу — на рибалку (у 2 знач.). Доря підняв на батька очі. Поїдуть? Куди? На рибу, може? (Коцюб., II. 1955, 374); Ні ри́ба ні м’я́со — про безвольну, безхарактерну людину. — Цей Безкоровайний ні риба ні м’ясо, а нам він, пригодиться. Один раз я його побачив і думаю, що подоїти його можна (Хижняк, Невгамовна, 1961, 224); Но́сом ри́бу ву́дити див. ву́дити1; Як (мов і т. ін.) ри́ба з водо́ю з кимчим — нерозлучний з ким-, чим-небудь. — Ви з книжками, як риба з водою,сказав Фесенко (Н.-Лев., V, 1966, 200); — Чоловіку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата, так шукає названого. От і побратаються, да й живуть довіку вкупі, як риба з водою (П. Куліш, Вибр., 1969, 90); Як (мов і т. ін.) ри́ба у (в) воді́ бу́ти (почува́ти себе́ і т. ін.) поводитися невимушено, добре, вільно. Саша відчував себе як риба в воді. Якось просто й легко, без вагань і труднощів, пристроювався він на ходу, наче солдат до роти, до столичного життя (Полт., Повість.., 1960, 371); Микулі допомагав Іванко. Тут він був, як риба в воді, знав кожну стежку, кожен кущик (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 240).

2. перен. В’яла, млява людина, яка зовні не виявляє своїх емоцій. Алла Михайлівна насупилась.Я бачу, що вас шокірують мої манери. Що ж, я не англічанка [англійка] іне риба (Л. Укр., III, 1952, 619); Баджін була молодша за мене на два роки, проте почувала себе зовсім дорослою і кепкувала з мене, як уміла: «Ти.. риба»,казала вона (Ю. Янов., II, 1958, 154).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 526.