СПОЛУ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до сполучи́ти. В двері просунулось обличчя.. з двома золотими сережками з одного боку — одна в усі, друга — в ніздрі,— сполученими тонесеньким ланцюжком (Л. Укр., III, 1952, 713); На шахті панує сувора діловитість, сполучена з високим творчим ентузіазмом (Літ. газ., 14.IX 1950, 2); Океани сполучені між собою і всі разом утворюють єдиний Світовий океан (Фіз. геогр.., 6, 1957, 30).
2. у знач. прикм. Нерозривно пов’язаний з чим-небудь; який неодмінно супроводжує що-небудь інше. Він [писар] перебрав у думці усі діла, які траплялись в волості за останні часи, думав, чи не були вони сполучені з якимись інтересами благочинного, і не знаходив таких діл (Н.-Лев., IV, 1956, 133); Робота по копальнях земного воску в Бориславі тяжка, сполучена з великими небезпеками для людського життя (Ков., Світ.., 1960, 50); Кождий виїзд у місто був сполучений з видатками, і для того вони рідко коли виїздили (Коб., І, 1956, 98).
3. у знач. прикм. Об’єднаний, спільний. На той крик прибіг другий підмайстер, і оба сполученими силами кинулись на муляра (Фр., І, 1955, 228).
4. у знач. прикм., техн. Який перебуває у взаємодії, взаємно зв’язаний; спряжений. Деталі зі сполученими поверхнями; Сполучені ресори.
∆ Сполу́чені посу́дини див. посу́дина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 569.