СПО́СІБ, собу, ч.
1. Певна дія, прийом або система прийомів, яка дає можливість зробити, здійснити що-небудь, досягти чогось. Єремія побачив, що треба змінити спосіб діяння, щоб часом його слободи не спустошились зовсім вкрай, до решти (Н.-Лев., VII, 1966, 27); Панотцям припав до вподоби такий спосіб розмови, отож ухопились і вони за нього (Март., Тв., 1954, 215); [Xимка:] Треба ж чимсь заробляти.. [Іван:] То отаким способом заробляти?.. (Мирний, V, 1955, 245); Збракували багачі Данька. Та згодом він сам знайшов спосіб допомагати родині: з весни промишляв рибою (Гончар, І, 1959, 8); Виявилося, що отець Вікентій самотужки вперто вивчає медицину і особливо способи лікування травами (Стельмах, І, 1962, 251); Вона викликала Марійку, і та продемонструвала на дошці свій спосіб (Донч., V, 1957, 363); Велике значення для ефективного використання органічних добрив має час і спосіб їх внесення (Хлібороб Укр., 12, 1968, 14).
Куста́рним спо́собом див. куста́рний; Спо́сіб життя́ — уклад, характер життя. Їхала я сюди просто рятуватись, мені треба було змінити обставини, враження, спосіб життя (Л. Укр., V, 1956, 355); Постійне піклування суспільства про кожного трудівника — одна з особливостей радянського способу життя (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 34).
◊ Олімпі́йський спо́сіб [змага́нь] див. олімпі́йський; Спо́сіб виробни́цтва — діалектична єдність продуктивних сил і виробничих відносин на певному ступені розвитку суспільства. Отже, ми бачимо, що сучасна буржуазія сама є продукт довгого процесу розвитку, ряду переворотів у способі виробництва і обміну (Комун. маніф., 1963, 32).
2. Те, що служить знаряддям, засобом і т. ін. у якій-небудь справі, дії. Найкращий спосіб — отрута. Наприклад — морфій.. Чого ж я мучусь? Чому не вмираю? ..Вода теж притягала мою увагу, хоч се був би найгірший спосіб (Коцюб., II, 1955, 263); Воля, Рада й Аліна, прийнявши квіти, відмовилися скористатися з такого допотопного способу пересування, як візник (Ю. Янов., II, 1954, 96); Перекладач з однієї мови на іншу є не тільки способом збагачення духовного досвіду читачів, а й способом збагачення мови, на яку той чи інший твір перекладається (Рильський, IX, 1962, 59).
Добра́ти спо́собу див. добира́ти.
3. Граматична категорія дієслів, що виражає відношення дії (або стану) до дійсності, встановлюване мовцем. Типовими морфологічними ознаками дієслова, що відрізняють його від інших частин мови, є зміна за особами, часами і способами (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 319); Категорія способу включає в себе форми дійсного способу, наказового (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 387).
◊ Ді́йсний спо́сіб див. ді́йсний; Наказо́вий спо́сіб див. наказо́вий; Підря́дне ре́чення спо́собу ді́ї — підрядне речення, в якому визначається спосіб або дається характеристика дії чи стану, які відображені в головному реченні; Умо́вний спо́сіб див. умо́вний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 578.