ШАХ1, а, ч. У східних країнах — титул монарха, особа, що має цей титул. Ованес Туманян ясно говорить: "Поки існує шах і бранець, господар і раб,— не бути на землі ні правдивому слову, ані життю, ні любові" (Тич., III, 1957, 88); Так мудрий Нізамі крилом прорвать хотів Ті пута золоті, що спів його скували, Щоб по-братерському озватись до братів, Та час і шах йому на перешкоді стали (Рильський, II, 1960, 146); У 1842 р. Путятіну надали звання контр-адмірала і послали на чолі місії до іранського шаха (Видатні вітч. географи.., 1954, 73).
ШАХ2, а, ч. У шаховій грі — безпосередній напад якою-небудь фігурою на короля супротивника, від якої він може закритися фігурою свого кольору, пересунутися на неатаковане поле або збити нападаючу фігуру. Я загнав її короля в критичну позицію і, завдавши "шах", я підпер голову мовчки й ждав (Коб., III, 1956, 39); Він переставив фігуру і сказав: — Шах! (Головко, І, 1957, 396).
Ві́чний шах див. ві́чний; Подві́йний шах — одночасний напад двох фігур супротивника на короля.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 422.