ВІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має початку й кінця; безконечний у часі. Так усе колись минеться. Все, що вдів людський дух. Неодмінним зістається Лиш невпинний, вічний рух (Сам., І, 1958, 80); Матеріальний світ вічний у часі і безмежний в просторі (Н аука.., 8, 1956, 36); // Незалежний від часу; незмінний. Ми у вічну моральність не віримо і обман усяких байок про моральність викриваємо (Ленін, 31, 1951, 258).
2. Який не зникає, не перестає існувати. На вічну пам’ять І. П. Котляревському (Шевч., І, 1951, 11); Я вірю, мила, вірю знов. Що більш ніж вічна ся любов! (Л. Укр., IV, 1954, 81); Все, що твориться в ім’я народу, Вічне і безсмертне, як народ! (Дор., Серед степу.., 1952, 26); // Не обмежений якимсь строком.
Ві́чний вого́нь — вогонь, який ніколи не згасає. Знайди безіменну могилу солдата І вічний вогонь, ща над ним пломеніє! (Забашта, Квіт.., 1960, 8).
◊ Ві́чна мерзлота́ — шар мерзлого грунту, який не розтає протягом усього року. Розтає тільки верхній шар землі [в тундрі] товщиною близько 1 м. Глибше земля залишається мерзлою. Це так звана вічна мерзлота (Фіз. геогр., 5, 1956, 124); Ві́чний лід — лід у холодних водах морів, океанів, у високих горах тощо, який ніколи не розтає до кінця. Летять на північ літаки над вічними льодами, ведуть на північ моряки могутні криголами (Забіла, Промені, 1951, 25); Ві́чний сніг — сніг, що лежить на високих горах і ніколи не розтає до кінця. У віддалі синіються кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом (Фр.. II, 1950, 73).
◊ Ві́чний спочи́нок (відпочи́нок) — смерть. Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі. Знайшла ти вічний спочинок далеко від рідної матері (Хижняк, Тамара, 1959, 191); Засну́ти ві́чним сном див. засну́ти;
На ві́ки ві́чні див. вік.
3. розм. Який постійно відбувається, існує, часто повторюється; безперестанний. І досвід досить показав, що тільки соціалістична революція є виходом з вічних воєн (Ленін, 31, 1951, 422); Свої вічні турботи він ділив з нею (Коцюб., II, 1955, 333); // Який дуже довго займається чим-небудь або перебуває в певному стані. Гамір переднічний Всюди затиха: Спить трудівник вічний. Важко в сні зітха (Граб., I, 1959, 165); Вічний студент.
◊ Ві́чне перо́ — те саме, що авторучка. Тоді доктор Пастух виймає з бічної кишені вічне перо (Вільде, На порозі, 1955, 29); Ві́чний шах — становище в шаховій грі, при якому будь-хто із супротивників не може досягти перемоги. Нічийний результат зараховується. також і в тих випадках, коли одна сторона оголошує вічний шах (Перша книга шахіста, 1952, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 691.