ЩОХВИЛИ́НИ, присл. Кожної хвилини; протягом кожної хвилини; весь час, часто. [Зося:] Мені так хочеться десь жить далеко від людей, з тобою щохвилини вкупі, а тут ти ходиш у походи і кидаєш мене (К.-Карий, II, 1960, 297); Гори щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка, хмурився ліс (Коцюб., II, 1955, 308); Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня, що чомусь почепився на хліб (Досв., Вибр., 1959, 54); // З кожною хвилиною. Вітер щохвилини міцнішав, переходив в ураган (Тулуб, В степу.., 1964, 72); Починав накрапати дощ. Щохвилини він ставав більшим (Шиян, Вибр., 1947, 195); // У будь-яку хвилину, мить, у найближчий момент; ось-ось. — Ви, князю, непоміркована людина. Тітка може вернутись із церкви щохвилини. Що тоді буде? (Н.-Лев., VII, 1966, 127); [Хламушка (дивиться на годинника):] Вона може приїхати щохвилини (Коч., II, 1956, 16).
Щогоди́ни-щохвили́ни див. щогоди́ни.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 608.