На́білки, ків, м. мн.
1) = Ляда или = Лядобійці. (Угорск.). МУЕ. III. 24.
2) Сплетни. на́білки наби́ти. Пустить сплетни. Люде вже набілки набили, що Мотря завагітніла.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 463.