ЗАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗАЙТИ́, зайду́, за́йдеш, док.
1. неперех. Ідучи, потрапляти куди-небудь, проникати в середину або вступати в межі чогось; входити. От заходить у ворота Череда гладких корів (Вирган, В розп. літа, 1959, 24); На порозі їх зустрів учитель.— Заходьте, заходьте, люди добрі,— привітно посміхаючись, навстіж розчинив двері (Стельмах, І, 1962, 199); Тихо перейшовши терасу, Сахно зайшла в квітники (Смолич, І, 1958, 77); Він купався, зайшовши по груди у річку (Довж., І, 1958, 396); // Приходити, забігати куди-небудь ненадовго, мимохідь; відвідувати кого-небудь, навідуватися до когось. Йдучи селом, Палажка заходила в декотрі хати, щоб попрощатися.. з молодицями (Н.-Лев., II, 1956, 331); Заходячи до мінометників, замполіт кожного разу питав, чи зберігається ще в них той альпійський канат, з яким вони колись штурмували скелю (Гончар, III, 1959, 203); [Орест:] Я, може, згодом прийду, мені справді треба до матері зайти на який час (Л. Укр., II, 1951. 54); Старий Муха таки й зайшов другого дня провідати товариша (Головко, II, 1957, 258); // за ким — чим, рідше по кого — що. Приходити куди-небудь з метою забрати з собою когось, щось.-Добре, Остапе, ..зайду за тобою,— сказав Самійло і потяг додому (Кв.-Осн., II, 1956, 488); За шинелею зайшов військовий, несучи на руках щось замотане в плащ-палатку (Ю. Янов., II, 1954, 47); Я дуже близько зійшовся з Горьким, бачимось мало не щодня, як я довго не йду, він заходить по мене (Коцюб., II, 1956, 358); // Пливти, припливати куди-небудь. Теплохід, повільно розвернувшись, заходив на внутрішній рейд (Кучер, Чорноморці, 1956, 65); Коли його запитували, чи багато кети заходить в річку Наватуму,— він завжди, зітхаючи, відповідав: — Мало, мало стало риби (Багмут, Опов., 1959, 28); // Вклинюватися, входити якоюсь частиною в що-небудь або в межі чогось. Усі спрямували погляд на .. півострів, що заходив далеко в море (Скл., Святослав, 1959, 135); Голодний степ отут найдалі заходив своїм південним крилом (Ле, Міжгір’я, 1953, 202); Океани своїми морями і затоками далеко заходять у сушу (Фіз. геогр., 5, 1956, 55); // рідко. Проходити в що-небудь, куди-небудь, маючи відповідний розмір. Марко.. підпиляв його [ключ] трохи менше, ніж перший, але ключ зовсім не заходив у замок (Мик., II, 1957, 325); Заходити в пази; // розм. Проникати куди-небудь (про тепло, холод, світло і т. ін.). Рожевий світ укривав усю світлицю, по сволоках стрибали невеличкі зайчики, по кутках, куди світ не заходив, трусилася темнота (Мирний, III, 1954, 304); // діал. Долинати (про звуки). Тихо в саду, тільки джміль десь гуде в лопуху, мов у бочці, Тільки часами заходить од царини гомін комбайна… (Вирган, В розп. літа, 1959, 72).
◊ [Аж] у зу́би захо́дить (зайшло́) що — про появу зубного болю від чого-небудь. Холодная вода твоя у зуби заходить (Чуб., V, 1874, 901); Вони п’ють досхочу, бо сік той солодкий, тільки що холодний, аж у зуби заходить (Збан., Сеспель, 1961, 381); Дур захо́див у го́лову див. дур; Захо́дити (зайти́) в го́лову: а) напружено думати над чим-небудь. Що робити з біди! Тра [треба] в голову заходити (Номис, 1864, № 6507); Семен заходив у голову, з якого села може бути цей молодий чоловік (Март., Тв., 1954, 28); б) втрачати здатність чітко мислити, розумно діяти.— Василю! ти з великого розуму та в голову заходиш! Ті філософські книжки не доведуть тебе до пуття (Н.-Лев., І, 1956, 404); [Килина:] Пробі, чоловіче, чи ти вже в голову зайшов, чи що? (Л. Укр., III, 1952, 265); в) (кому) з’являтися, виникати (про думку, думки).— Нам з вами.. ніколи і в голову не заходило таке, що було її щоденною, повсякчасною думкою (Мирний, І, 1954, 49); — Нічого там не горить. То місяць… Що це тобі в голову зайшло? Спи! (Вас., II, 1959, 358); // безос. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою? Наврочив хто? Налякав? (Коцюб., II, 1955,26); Захо́дити (зайти́) в ду́шу (в се́рце і т. ін.) — глибоко западати, проникати в душу, серце і т. ін. Всі, поприхилявши голови і затаївши дух, слухають.. Кожне слово, наче гвіздок у стіну, заходить у душу (Мирний, IV, 1955, 186); Захо́дити (зайти́) в о́чі — подразнювати слизову оболонку. Марко Артьомов, щоб не образити господаря, кусав гірку, що заходила в очі й видавлювала сльози, цибулину (Чорн., Потік.., 1956, 110); Захо́дити (зайти́) в тупи́к (у безви́хідь, у глухи́й за́куток і т. ін.) — потрапляти в безвихідне, скрутне становище. Нерозуміння свого справжнього амплуа й покликання є найсильнішим гальмом для дальшого розвитку актора. Це той тупик, куди він заходить на десятки років і з якого нема виходу, поки він не усвідомить своєї помилки (Моє життя в мист., 1955, 54); Коли тебе нараз вагання тінь огорне, Коли помислиш ти, що в безвихідь зайшов,— Над книгами його [М. Горького] ти нахилися знов (Рильський, II, 1960, 301); Захо́дити (зайти́) в шко́ду див. шко́да 1; Зайти́ за ро́зум — почати поводитись нерозумно. [Xрапко:] З великого розуму та й зайшли за розум (Мирний, V, 1955, 163); Зашпори зайшли́ див. за́шпори.
2. неперех. Наближатися до кого-, чого-небудь, обходячи його з боків і ззаду. Я стану з цього боку, А ти відтіль заходь. Напруж і руки, й око! Він, певне, там лежить, у бур’яні… Іди! (Рильський, III, 1961, 187); З боків уже заходили розсипані до атаки вершники (Кач., Вибр., 1953, 319); Оцінюючи обстановку, доходили [Воронцов і Самієв] єдиного висновку: перевал доведеться брати саме там, ..де ворог зовсім їх не сподівається. Там вони мусять перевалити цей кряж і зайти ворогові з тилу (Гончар, III, 1959, 96); * Образно. Вітер заходив з усіх боків, обдирав гнилу дрань з криші [даху], швиргав її (Барв., Опов.., 1902, 26); // на що. Розвертатися півколом, ідучи на посадку, на бомбардування і т. ін. (про літак). Над самими хатами пропливав знайомий літак, заходячи на посадку (Ю. Янов., II, 1954, 219); Два юнкерси заходили на потопаючу «Грозу», і Самійло не міг їм цього подарувати (Кучер, Чорноморці, 1956, 58); // перех., діал. Обходити, перетинаючи шлях. Він відділив часть монголів і післав [послав] іх горою на тухольський шлях, щоб зайшли молодців іспереду, від ліса (Фр., VI, 1951, 84); // перен., розм. Під час розмови вдаватися до різних підходів, хитрощів, щоб викликати співрозмовника на відвертість. Прийшла [Катря] й сіла кінець стола; своїми білими руками меду батькові наливала й розмовляла. Тільки, як старий не заходив, нічого не говорила про себе (Вовчок, І, 1955, 93); Підвернувсь [писар] до пана голови,— знав, з якого кінця зайти,— а той зараз і крикнув: «Не заступайся за Макуху!» (Кв.-Осн., II, 1956, 303).
◊ Захо́дити (зайти́) зда́лека див. зда́лека.
3. неперех. Ідучи, їдучи і т. ін., віддалятись од чого-небудь на велику відстань, потрапляти кудись далеко. Микита.. пішов на вулицю. Тільки мати наказала йому далеко не заходити (Коп., Тв., 1955, 502); З нудьги із двору погуляти Якось, задумавшись, пішла [генеральша] Та аж за царину зайшла (Шевч., II, 1953, 221); Зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих (Вовчок, І, 1955, 230).
4. Дале́ко зайти́ див. дале́ко. неперех., за що. Ховатися за що-небудь. Місяць.. за хмари заходить (Криж., Срібне весілля, 1957, 281); Сонце, піднявшися, зайшло за невеличку хмару, що почала катастрофічно рости (Ю. Янов., II, 1958, 59).
5. неперех. Спускатися за лінію обрію (про небесні світила). Сонце заходить, гори чорніють. Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть (Шевч., II, 1953, 20); Місяць заходив за обрій (Трубл., Шхуна.., 1949, 324); Вже тут її [Марусю] хоч клич — не клич, хоч що роби, а вже ні з місця не піде і очей від зірки не зведе, аж поки вона зовсім не зайде (Кв.-Осн., II, 1956, 79); * Образно. Як сонце, перейти хотів би я по світі, Щоб з усміхом зайти за мідний небосхил (Рильський, І, 1960, 259).
◊ Со́нце захо́дить (зайшло́) чиє — чиєсь життя, вік і т. ін. підходить до кінця, кінчається. — До щастя за увесь вік не дотягнувся, а сонце моє вже заходить,— похитує головою старий (Стельмах, І, 1962, 220).
6. неперех. Виникати, починатися (про розмову, сварку). Даша незлобиво жартувала і сміялася, коли мова заходила про Петра Коваля (Жур., Вечір.., 1958, 195); І от зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Рильський, III, 1961, 172); // безос. Він, бач, був вільним козаком — хоч уже стукнув від нового року дев’ятий, а про школу та науку й мови не заходило (Збан., Сеспель, 1961, 301); // Наставати, надходити (про час, свята, пори року і т. ін.). Заходила осінь, дні ставали коротшими й холоднішими, з дерев облітало пожовкле листя (Гур., Наша молодість, 1949, 26); Заходила ніч. Містечко стихло, причаїлося (Чаб., Балкан. весна, 1960, 222); Було літо. Вже зайшли жнива (Н.-Лев., III, 1956, 7); // на кого, розм. Нападати (про хвороби). Зайшла холера на кури.
7. тільки док., неперех., розм. Відбутися, статися. Великі зміни зайшли в природі сеї гори за п’ять літ (Фр., V, 1951, 116); Пішов [Гриць], і довго звістки не було. Аж втікачі, з Дрогобича прибулі, Розповіли, що в городі зайшло (Бажан, Роки, 1957, 253).
8. неперех., з ким, розм. Вступати у стосунки, мати з ким-небудь щось спільне. — Велике диво — полковий лікар! Се злидні, біднота! Що тобі з такими заходити? (Вовчок, І, 1955, 112); Філістри [філістери] звикли справи серця все «практично» рішати.. Але, звісно, заходити з такими «практичними» (на чужий кошт) людьми не варт (Л. Укр., V, 1956, 397).
◊ Коса́ на ка́мінь зайшла́ див. коса́2; Захо́дити (зайти́) у ді́ло з ким — вступати в ділові стосунки. — Але ж ти не знаєш, хто він і що він, то як же ж можеш заходити з ним у діло? (Фр., III, 1950, 60); Зайти́ у при́язнь з ким-заприятелювати. Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися (Фр., IV, 1950, 57).
9. неперех., з інфін., розм. Починати що-небудь робити. Коли брала [Горпина] кісся в руки і заходила косити,— її ручка була найширша, і ніхто за нею не міг угнатися (Ю. Янов., Мир, 1956, 147); А заходь, заходь орати першим, Яшний Василь (Тич., І, 1957, 173); // у що. Вступати в розмову, суперечку і т. ін. Рубін, не заходячи довго в суперечки, зійшов на стежку.. і тихо рушив вперед (Сенч., Опов., 1959, 29).
10. тільки 3 ос., неперех., за що, перен.,розм. Тривати, діяти і т. ін. безперебійно. Робота за роботу заходить. Ті гній возять, інші дерева білять та обрізують (Гончар, II, 1954, 223); // Зберігатися довше, ніж намічалося. — А ми ще й кабана не кололи, що то сало зайшло за сало,— жартує Григорій (Стельмах, І, 1962, 227).
1
1. тільки 3 ос., неперех., перен., розм. Застилатися або наповнюватися чим-небудь. І сміялися [багачі], аж хиталися, аж очі заходили сльозами (Ірчан, II, 1958, 33); Горить! Уже півнеба димом зайшло (Кучер, Чорноморці, 1956, 67).
◊ Зайти́ ди́мом — просякнути димним запахом. Хіба це комин? Що не звариш — димом зайде… (Горд., II, 1959, 345); Зайти́ сму́тком — посмутніти (про очі). Її сиві, як і Дарчині, очі зайшли смутком; вона похилилась, як вербичка (Л. Укр., III, 1952, 633).
12. тільки недок., перех. і коло кого — чого, діал. Доглядати кого-, що-небудь. Теща сама заходила маленьке домашнє хазяйство (Фр., VIII, 1952, 391); Почала мати заходити коло старого (Вовчок, І, 1955, 200).
ЗАХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док. 1. неперех. Почати ходити вперед і назад; закрокувати. Антін урвав [розповідь]. Встав знову з крісла і заходив по хаті важким, виразним кроком, наче втоптував в землю затаєні згадки (Коцюб., II, 1955, 301); // Швидко зарухатися, перев. під час роботи (про руки, предмети в руках). Пісня перервалася на яку годину і знов знялася, і знов заходили малі рученята коло квіточок (Мирний, І, 1954, 253); У Сані голка заходила жвавіше. За кілька хвилин все було готове (Коцюб., II, 1955, 430); // Почати рухатися по якій-небудь поверхні (про інструменти, предмети спеціального призначення). [Xотина:] Як взяв [Роман] молотка у руку, то так він у нього і заходив по кувадлі, як смичок по скрипці!.. (Крон., II, 1958, 67); За мить щітка заходила по черевику ще хутчіш (Смолич, V, 1959, 41); // Почати швидко перебігати з одного об’єкта на інший (про очі, погляд). Попенкові очі заходили по хаті, по столі,— він шукав чого-небудь з їжі (Мирний, І, 1954, 333); // перен. Почати передаватися, переходити з уст в уста (про вісті, чутки і т. ін.). По селу заходили страшні вісті (Мирний, III, 1954, 122).
2. неперех. Захитатися, заколиватися (від поштовху, струсу, певного руху і т. ін.). Навстіж розкрилися двері намету, і десятків зо два комсомольців на чолі з Катею Несміян і Бондуром опинилися всередині, аж брезент заходив, як від урагану (Собко, Нам спокій.., 1959, 119); Кадило само по собі заходило в такт тій самій пісні, яку вчора співали за вікном хлоп’яки (Панч, В дорозі, 1959, 20); // Затремтіти, задрижати. У полковника Бракватісти заходила нижня щелепа, масивна важка щелепа вгодованого бульдога (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 118); Приклад притиснула [Марія] до плеча і боялася, щоб не здригнулася гвинтівка, не заходила в замерзлих руках (Кучер, Чорноморці, 1956, 372).
3. неперех. Почати обертатися по колу; закружляти. Раптом заходила, закружляла сцена (Ю. Янов., II, 1958, 21); // Замелькати, то з’являючись, то зникаючи. Перед його очима заходили різні кружала: то червоні з жовтим, то огненно-зелені (Мирний, І, 1954, 321).
◊ Голова́ кру́гом (мо́роком) заходи́ла у кого — у когось почалося головокружіння. У Пилипка потемніло в очах, голова кругом заходила, у вухах дзвонило, мов у дзвони (Мирний, IV, 1955, 304); Заходи́ло в оча́х що — про хворобливий стан запаморочення, головокружіння. У голові закрутилося, у очах усе округи заходило й затанцювало (Вовчок, І, 1955, 298); Заходи́ти хо́дором див. хо́дором; Кружа́ла пе́ред очи́ма заходи́ли див. кружа́ло.
4. неперех., рідко. Почати прискорено битися; закалатати (про серце). Серце заходило, як на шворці, забилося нервовими стрибками, а очі раптом помутніли й ніби посліпли. Сергій пішов до ліжка і майже впав (Епік, Тв., 1958, 81).
5. перех., розм. Згубити, втратити що-небудь, десь ходячи. Як глянула Мотря на його, то й перелякалася…— ..Де це твоя свитка, шапка?.. Заходив, кажеш, не тільки гроші, та й те… (Мирний, II, 1954, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 386 - 388.