ЗМОКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗМО́КНУТИ і ЗМО́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. змок і змо́кнув, ла, ло; док., розм. Ставати мокрим, вологим; намокати, промокати. Вони бігли в подвір’я, скакали в калюжу, як були в одежі, й качалися там в якійсь гарячковій нестямі, щоб краще змокнуть і не боятись скакати в огонь (Коцюб., II, 1955, 93); Дощ був густий і навальний.. Федір таки добре змок (Збан., Сеспель, 1961, 40).
◊ Змо́кнути (змо́кти) до ни́тки див. ни́тка; Як (мов, на́че і т. ін.) хлющ змо́кнути (змо́кти) див. хлющ.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 631.