ПІВГО́НИ, півго́нів і півгі́н, мн. Міра довжини, що дорівнює половині гонів, гін (див. го́ни2 1). Пройшовши з півгін, він раптом наткнувся на парубка, що спав на невеличкій галявині (Минко, Вибр., 1952, 87); Зірвавшись на ноги, Оля побачила за півгонів од озера бричку, на якій стояв пан Костур і загрожував Іванові кулаком (Юхвід, Оля, 1959, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 378.