ПІДВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док., перех. Додавати, валячи (див. вали́ти2); // безос. За ніч підвалило снігу, і йти було важко (Донч., IV, 1957, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 402.