ПІДВО́ДИТИ, джу, диш, недок., ПІДВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. підві́в, вела́, ло́; док., перех.
1. Ведучи, тримаючи, наближати кого-небудь до когось, чогось. Бере [Іван] Химку за руку і підводить до панича (Мирний, V, 1955, 231); Олексій Максимович уже обняв його за плечі, підводив ближче до стола (Сміл., Сад, 1952, 269); Управитель його стрів на рундуці, підвів до покоїв (Вовчок, І, 1955, 175); Гнат уже стоїть на ганку і жде, доки йому підведуть коня (Тют., Вир, 1964, 65); // За допомогою механізму, пристрою і т. ін. наближати до чого-небудь (машину, судно і т. ін.). Моряк зачепив швартовим багром дошку і поволі почав підводити його [катер] до причалу (Кучер, Прощай.., 1957, 5); На верстатах загального призначення оператор вручну установлює і знімає виріб, пускає і зупиняє верстат, підводить і відводить каретку (Технол. різального інстр., 1959, 284); // Спрямовуючи, наближати що-небудь до когось, чогось. Степан Васильович.. опускається на коліна і легенько підводить руки до ополонки (Стельмах, І, 1962, 646); Одну щучку ніяк не могла спіймати [Орися]. Тільки підводила руку, як рибина.. прослизала (Тют., Вир, 1964, 511); // у сполуч. із сл. вода, газ і т. ін. Споруджуючи спеціальний провід, сполучати його з чим-небудь. Багато праці забрали земляні роботи.. А викопати канала, що підводить воду до турбін, а змурувати турбінні камери, закласти фундамент станції! (Ю. Янов., II, 1954, 168); — Та ще ж канал не готовий... — Воду не підвели… (Гончар, Тронка, 1963, 79); // перен., у сполуч. із. сл. розмова, мова. Спрямовувати розмову, наближати її до бажаного кінця, результату. Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: «Моя молода ще на припічку кашу їсть!» (Головко, II, 1957, 514); Артем глянув на ходики на стіні, — час уже було йти, — і сказав, підводячи до кінця розмову: — Ну, що ж, придивись (Головко, II, 1957, 448); // перен. Готувати кого-небудь до сприйняття певної думки, виконання певних дій і т. ін.; бути причиною такої підготовки. Уся логіка наукових доказів великого російського природознавця-матеріаліста [К. А. Тімірязєва] підводила читача до прямого висновку про те, що в природі немає місця для бога (Наука.., 7, 1956, 32); Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим (Баш, Надія, 1960, 284); Треба вміти підвести маси до революції, якнайкраще навчаючи їх на їхньому власному політичному досвіді, враховуючи конкретні особливості кожної країни (Біогр. Леніна, 1955, 230); // діал. Проводжати. Панотець на радощах, що так хутко спекався гостя з дому, підвів їх аж на дорогу (Март., Тв., 1954, 256).
2. на що, до чого і без додатка, перен. Схиляти, штовхати кого-небудь на якісь учинки, перев. негативні; підбивати. Нащо було обдурювати всіх, просячи для слабої неньки? ..А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив… (Коцюб., І, 1955, 136); Підвів [писар] справника, щоб не допрошував Левка (Кв.-Осн., II, 1956, 297).
◊ Підвести́ маши́ну — вдатися до хитрощів; схитрувати. Бува ще й так, що та приватна справа і сама знівечилась, — той підсік, другий — машину підвів, — усе прахом і розлетілось! (Мирний, V, 1955, 418); [Усі:] Кармелюк у Глузинцях? Мати божа! Бідний пан Маркел! [Пан Душечка:] Не собачий тобі син — яку підвів машину? Пустив чутку, що сюди має прийти, а сам несподівано та в інше місце (Вас., III, 1960, 196); Підвести́ під монасти́р див. монасти́р; Підво́дити (підвести́) на гріх: а) штовхати на гріховний вчинок. [Кукса:] Я вас вилаю проти неділі! Вдаєте з себе богобоязного, а лізете на сварку, щоб на гріх підвести… (Кроп., І, 1958, 205); б) схиляти до інтимної близькості. А зводницям [у пеклі] таке робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що підводили І сим учились промишлять (Котл., І, 1952, 141).
3. Не виконувати потрібного, необхідного і т. ін., шкодячи чому-небудь, дошкуляючи комусь. Я досі ще не знаю, коли виїду звідси,.. — ортопедист мене підвів, робить апарата неможливо довго (Л. Укр., V, 1956, 274); Голобородько ні разу не підвів комдива. Розпорядження й накази, що йшли через ад’ютанта, передавались кому слід чітко й вчасно (Голов., Тополя.., 1965, 115); // Переставати виконувати певні функції, порушувати правильний хід роботи (про машини, механізми). Вугілля на-гора Поступа… ривками. Знов підводить порожняк, Тормозить відкачка… (С. Ол., Вибр., 1959, 220); — Тату, а ваші лабіринтові втулки й защільники не підведуть? (Панч, II, 1956, 470); // Не дотримуючись яких-небудь норм, правил, принципів, порушувати вірність чомусь. Поглядав [Олексій] на батькові чоботи і шкірянку — дбайливо вичищені. — Мати, мабуть, — здогадувався, — з батьком помирилися, коли з дому пішов… Підводить мати — звикла бути рабинею… (Логв., Літа.., 1960, 24); // Бути причиною невдачі, небажаного повороту справи і т. ін. — Троє моїх товаришів льотчиків загинули не в небі, а на землі: одного підвів кінь, і його убили білогвардійці (Рибак, Час.., 1960, 134); Тільки дарма він у тюрягу заліз. Але тут не спритність, а гонор підвів його (Стельмах, II, 1962, 109); // Заплутувати в сприйнятті, розумінні; вводити в оману, обманювати. — Що се ти мене підводиш? — гримнув на його голова. — Чи ти знаєш, що я не люблю неправди? (Кв.-Осн., II, 1956, 300); [Русалкін:] Що ж ви мене підвели, громадянко Мелашко! Виявляється, ваш чоловік зовсім не той (Коч., II, 1956, 496); // Не виправдовувати довір’я, сподівань; зраджувати. — А чи ви знаєте, як вони, ті молодиці вбогі, дурять та підводять часом? (Вовчок, І, 1955, 384); — Свідки можуть підвести, — перечила Ольга Павлівна, — Це тобі не завод, а Ковалівка… (Кучер, Трудна любов, 1960, 219); // Притуплюватися (про пам’ять, слух, зір і т. ін.). Пам’ять підводить; // Не відповідати бажаному. Микола здогадувався, що він серед них найсмішніший, — і одяг на ньому висів найкумедніше, і зріст підводив (Збан., Курил. о-ви, 1963, 35); — Йому, певно, хотілося б виставити груди, але надміру огрядна комплекція прикро підводила його (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 8).
4. Поміщати що-небудь під чимось, нижче від чогось. Хоч з правого берега Дніпра уже підводили [підривники] під настил моста бікфордові шнури, бійців, що прикривали переправу, це не лякало (Гончар, II, 1959, 285); Підведе [батько] під вісь дрючок, підставить під нього, приміром, ліве плече, підважить дрючком цілий віз (Юхвід, Оля, 1959, 65); Наш план полягав у тому, щоб підплисти на човні до дельфіна, що спить, обережно підвести під нього ноші і відбуксувати до берега (Наука.., 2, 1967, 23); // Спрямовувати що-небудь в нижню частину предмета. — Не треба його пиляти.. — Чому? — хмикнув Левко, підводячи пилку під осиротіле дерево (Стельмах, І, 1962, 73); // у сполуч. із сл. фундамент. Будувати фундамент. — Під школу ще й фундаменту не підвели, а в голови сільради вже гора рахунків (Панч, В дорозі, 1959, 151); // під що, перен. Піддавати кого-небудь якійсь дії, впливу. — Я в його не примічаю міцної підбійки в жартах та смішках, — сказав Дунін-Левченко, перше на віку підводячи під критику свого знайомого (Н.-Лев., І, 1956, 607); // перен., у сполуч. із сл. база, грунт. Створювати основу, передумови розвитку або існування чого-небудь. Індустріалізація країни підвела під сільське господарство потужну технічну базу (Ком. Укр., 2, 1967, 39); Пропонувати себе замість піддослідної тварини, підводити під це он який солідний (а насправді — наївний) грунт — з такими хворими Друзеві здибуватися ще не доводилось (Шовк., Людина.., 1962, 208).
◊ Підво́дити (підвести́) під віне́ць — спонукати до одруження, вінчання. — Як закомизиться вона, то старі зв’язану підведуть під вінець (Стельмах, І, 1962, 533); Підво́дити пі́дступ під кого — зловмисно готувати кому-небудь неприємність. — Це Коцюбенко підвів під мене підступ! — сказав о. Артемій і постановив виселити Коцюбенка з села (Н.-Лев., IV, 1956, 169).
5. Робити кольорову смугу по низу стіни в хаті з долівкою; іншим кольором мастити призьбу, припічок і т. ін. Щодня підмазувала [Маланка] комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб., II, 1955, 29); — Баба Бородавчиха дуже гарно вміла підводити піч і лежанку (Загреб., Шепіт, 1966, 297); Призьбу [Мотря] жовтою глиною підвела (Мирний, І, 1949, 133).
6. Підраховуючи, робити підсумок. Соня сиділа коло свого столика, низько схилившись над паперами, підводила рахунки вистави (Вас., II, 1959, 199); Сам він людина святої вдачі, що не вадило йому підводити баланси трьох крамниць (Кач., II, 1958, 376).
Підво́дити (підвести́) пі́дсумок (пі́дсумки) див. пі́дсумок.
7. Переміщати, піднімати що-небудь знизу вгору, у вище положення. [Круста (підводить кухля):] Держіть фіали! [Люцій:] Я не п’ю, спасибі (Л. Укр., II, 1951, 400); Підвів [Пігловський] рушницю, щоб стусонути найближчого хлібороба, та хтось позаду.. вгатив його кулачищем у бік (Стельмах, І, 1962, 440); // Переміщаючи з опущеного або звичайного положення, піднімати чи спрямовувати догори (руку, голову і т. ін.). Костецький лежить з заплющеними очима. Важке, переривчасте дихання нерівно підводить його груди (Перв., Дикий мед, 1963, 316); Старий широколобий вовцюган лежав у чагарнику.. Сп’янілий від крові і м’яса, звір, здавалося, посміхався уві сні і важко то підводив, то опускав черево (Стельмах, І, 1962, 208); Поставив [Богдан] свою чарку на стіл і на хвилину похилив голову, але зараз же підвів її з усміхом (Л. Укр., III, 1952, 586); Олена Пилипівна всім сказала, якщо хто хоче говорити, хай руку підведе (Ів., Таємниця, 1959, 11); // Виділятися висотою, підноситися чим-небудь, міститися над чимось; височіти. На північ, важко розпластавшись широченними корпусами, підводить до неба чотири димарі теплоелектроцентралі тракторний завод (Собко, Любов, 1935, 3); * Образно. Лиман дністровський виринув з туману, За ним підвів фортецю Акерман (Дор., Тобі, народе.., 1959, 79).
◊ Підво́дити (підвести́) го́лову див. голова́; Підво́дити (підвести́) го́лос — те саме, що Підви́щувати (підви́щити, підви́шувати, підви́сити) го́лос (тон) (див. підви́щувати). — Що я чую? — докоряв він косарям. — Невже на свого рідного пана голос підводите? (Юхвід, Оля, 1959, 75); Підво́дити о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) — те саме, що Підно́сити (піднести́) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) (див. підно́сити). Нотар підвів здивовані очі на присадкуватого дідка з ціпком і присунув до нього стільця: — Сідайте! Я вас слухаю (Панч, В дорозі, 1959, 13); Підво́дити (підвести́) ру́ку див. рука́.
8. Допомагати кому-небудь встати, піднятися. Підвестись без сторонньої помочі нічого й думать,.. так що мене Ліля і Марися удвох підводять і зараз саджають тут же коло кушетки в крісло (Л. Укр., V, 1956, 188); Вона підводить його з землі, садовить біля себе на скрипучий сніп очерету (Стельмах, II, 1962, 210); // Ставити те, що повалене. Робітники ще розбирали останні барикади, підводили повалені трамваї (Гончар, III, 1959, 460); // Примушувати кого-, що-небудь встати, піднятися. Стрільці ..здіймали галас, колошкали вовка, підводили його з лігвища, турили на мисливців (Загреб., Шепіт, 1966, 222); Я спав, знесилений з утоми, І сни мої — як ніч були.. Але підвів мене з соломи глухий удар!.. (Сос., II, 1958, 401).
9. Споруджувати які-небудь будови; будувати. Немов хотів він [Дніпро], наш старий, Всю силу показати, Мов підганяв він нас — мерщій Підводьте мур загати! (Перв., II, 1958, 247); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Брат., Вересень, 1945, 5).
Підво́дити (підвести́) з руї́н — відновлювати зруйноване; відбудовувати. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 3).
10. безос., у сполуч. із сл. живіт, черево. Втягуватися всередину, підбиратися. Підводило кобилі черево, свербіла шкура під правою пахвою, рясно вкритою засохлим кізяком (Вишня, І, 1956, 122); // перен. Відчувати голод. — Петро Лукич!— — гукнув на Загнибіду крамар. — А що? — Пора, братику [їсти]. Животи підвело, — мовив він, скривившись (Мирний, III, 1954, 83); [Халява:] Ну й живіт же мені підвело так, що, здається, стріскав би й собаку (Кроп., V, 1959, 256)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 408.