СПА́ТИ, сплю, спиш; мн. сплять; недок.
1. Перебувати у стані сну. Троянці покотом лежали І на дозвіллі добре спали (Котл., І, 1952, 156); Чую я — всі сплять, аж хропуть; а мене і сон не бере (Мирний, І, 1954, 79); Сплю. Солодко, міцно і навіть сон бачу (Коцюб., II, 1955, 252); Шура, здригаючись, спала тривожним сном, спала й не спала, снила і марила наяву (Гончар, III, 1959, 191); На високому стовбурі старого в’яза в лелечім гнізді сплять лелеки (Довж., І, 1958, 85); * Образно. Ще сонце спить, пташки мовчать (Шевч., І, 1963, 304); Золоті і сніжно-білі квіти латаття спали з розкритими зіницями (Донч., Секрет, 1947,78); За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена (Збан., Сеспель, 1961, 100); *У порівн. Лежить вона, неначе спить, хороша й свіжа, як квітка (Вовчок, І, 1955, 83); // Мати нормальний сон. Вже і тепер нерви у мене заспокоїлись, сплю (Коцюб., III, 1956, 325); // із запереч. част. не. Страждати безсонням; мати неміцний сон. [Xимка:] Завдав [панич] мені загадку таку, що я не спала й не їла, аж на лиці змарніла.. (Мирний, V, 1955, 221); [Олімпіада Іванівна:] Журиться [Люба], блідне, не спить по ночах (Л. Укр., II, 1951, 39); // перен. Бути безлюдним, затихлим. Спало в тьмі село, коли З дзвіниці дзвони загули (Фр., X, 1954, 307); Було пізно. Місто спало, натруджене буденними справами (Чаб., Балкан. весна, 1960, 246); Маєток спав. Німо. Покої, комори, сараї — змежили очі (Головко, І, 1957, 67); // перен. Бути у стані повного спокою, нерухомості. З нетерплячкою вдивлялися вони у темряву, та нічого не бачили й не чули. Річка спала (Коцюб., І, 1955, 349); Тихо. Вечір. Спить тайга (Довж., І, 1958, 112); Половіють колоски пшениці, Жито спить, як в озері вода (Мас., Сорок.., 1957, 20); Я до моря вийшов рано — море спить (Павл., Бистрина, 1959, 87); // перен. Лежати мертвим; бути похованим де-небудь; покоїтися. Під калиною дівчина Спала, не вставала: Утомилось молодеє, Навіки спочило… (Шевч., II, 1963, 12); Ягнятко більше не озвалось… На світі нажилось, награлось… Затихло… спить… (Гл., Вибр., 1951, 61); — Хай мирно сплять собі мерці; Нам — піклуватися живими! (Граб., І, 1959, 160); Вмер мій батько. І брата не стало. Сплять вони під хрестом край села… (Сос. , І, 1957, 244).
Кла́сти спа́ти див. кла́сти; Кла́стися спа́ти див. кла́стися.
◊ Вале́том спа́ти див. вале́т; Ла́ври не даю́ть спа́ти див. лавр; Спа́ти без за́дніх ніг; Спа́ти без па́м’яті; Спа́ти важки́м сном; Спа́ти як ка́мінь (як ме́ртвий) — спати міцно, находившись, натомившись і т. ін. — Спить [Павлик] без задніх ніг. Наковзається за цілий день — ледве додому чапає (Стельмах, II, 1962, 399); — Я повертався з роботи.. потомлений і голодний.. Лягав долі і спав без пам’яті (Ю. Янов., II, 1958, 65); Чоловік спить як камінь (Стеф., І, 1949, 223); [Річард:] Я сам про себе забував не раз: вдень працював, вночі, як мертвий, спав (Л. Укр., III, 1952, 11); Спа́ти ві́чним (гробови́м і т. ін.) сном — бути мертвим. Як зійде сонце правди та згоди, Я тоді вічним сном буду спати (Л. Укр., І, 1951, 65); Спа́ти і в (у́ві) сні ба́чити див. сон1; Спа́ти мов (як, на́че і т. ін.) заби́тий (уби́тий) див. заби́тий, уби́тий; Спа́ти сном пра́ведника (пра́ведників) див. пра́ведник; Спа́ти сном пра́ведних (пра́ведним сном) див. пра́ведний; Спа́ти, як пі́сля ма́ку (ма́ківки) див. мак, ма́ківка.
2. перен. Бути бездіяльним, пасивним, млявим. В’язала [безнадійність] силу й перечила добуватися кращої долі… Не дивно, що серед такого становища люди ниділи, спали (Мирний, IV, 1955, 326); — Камкою годуйте [худобу]! Січіть, здобрюйте і годуйте. А то спите тут, не вишукуєте [кормів] (Гончар, Тронка, 1963, 7); // Не виявлятися, не проявляти себе (про почуття, здібності і т. ін.). Сумління спить… Весь повний гніву розум Силкується даремне розбудить (Дн. Чайка, Тв., 1960, 271); Спить сила, думка у тобі дріма (Дор., Тобі, народе.., 1959, 76).
◊ Се́рце спить (спа́ло) чиє, у кого — хтось залишається (залишався) байдужим. Вона молилась більше з обов’язку, її думка притому мовчала, її серце спало (Л. Укр., III, 1952, 648).
3. розм. Бути в статевих зносинах з ким-небудь. Обходила [Олена] Ганну Тетерівну аж два місяці за те, що та ніби хизувалася серед жінок городньої бригади своїми чарами і нахвалялася, що як захоче, так напустить їх навіть на Оксена і поробить таке, що він сам прийде до неї спати в комору (Тют., Вир, 1964, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 493.