ТРИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех.
1. Взявши що-небудь у руки, в рот, у зуби тощо, ухопившись за щось, не випускати, мати в руках, у зубах тощо; держати. Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Л. Укр., I, 1951, 376); Вона здивовано озирнулась на Йона, що, сяючи від поту й задоволення, грав до неї очима та міцно тримав за руку (Коцюб., І, 1955, 233); Безтрепетні руки тримають штурвал (Бажай, І, 1946, 122); Ворона тримала в дзьобі сир; * Образно. — Не дешево коштує нам вольфрам. Тайга цупко його тримає, не хоче віддати (Донч., II, 1956, 49); // Стискувати, затискувати щось губами, зубами, лапами тощо. — Я розповім вам, яких я люблю людей, — починає Сев, тримаючи цигарку в зубах і шукаючи сірників (Ю. Янов., II, 1958, 49); // Вдержувати, піддержувати щось руками, на колінах і т. ін. Хлопчик тримав на колінах миску і доїдав учорашню кашу (Тулуб, В степу.., 1964, 305); Попереду, переминаючись з ноги на ногу, стояв Хома Підситочок, тримав на рушнику хліб-сіль (Тют., Вир, 1964, 407); Поранена рука його була сповита великим бинтом, і він тримав її на грудях, наче сонне дитя (Довж., I, 1958, 189); // Обхопивши когось, мати біля себе. Він тримав її в руках міцно, безцеремонно.. Музика гула, від шаленого кружляння поморочилася голова, один раз Орися заточилася, але Тимко підтримав її рукою (Тют., Вир, 1964, 128); // Схопивши когось за що-небудь, не відпускати від себе; // За допомогою чогось стримувати, притримувати рух кого-, чого-небудь. — Не користуйся бичем і міцніш натягай оці віжки. З власної волі біжать мої коні, тримай їх щосили (Зеров, Вибр., 1966, 315); // Піклуючись кимось, турбуючись, дбаючи про когось, не відпускати від себе. — Сім’ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені: а то розсиплеться усе, порохом піде за вітром (Вовчок, І, 1955, 186); — Чого це ти так скипіла? — здивувався Григорій. — Що ж ти їх все життя втримаєш біля своєї спідниці? — показав головою на синів. — Скільки зможу, стільки й триматиму! (Стельмах, І, 1962, 136); // перен. Зберігати за собою, не віддавати, докладаючи зусиль. Ми тримаєм уперто свої рубежі… (Шпорта, Запоріжці, 1952, 78); Хомі бродили перед очима страшні картини. Він знав, що то є тримати плацдарм без артилерії (Гончар, III, 1959,356); У грізні роки, в грізні дні Ми проти чорної навали На всьому світі у війні Передню лінію тримали (Гірник, Друзі.., 1953, 75).
◊ [Ви́соко] трима́ти пра́пор чого — гідно продовжувати й розвивати що-небудь. Стомлені, але щасливі поверталися лисенківці додому. Тепер їх знову чекає серйозна робота: адже звання лауреатів зобов’язує високо тримати прапор радянського музичного мистецтва (Мист., 1, 1964, 28); Зуба́ми трима́ти див. зуб; Не трима́ти в рука́х див. рука́; Трима́ти в рука́х: а) (кого, що) мати владу над кимось, чимось. В своїх дужих руках [Юра] тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини (Коцюб., II, 1955, 333); б) (кого) не давати комусь волі, поводитися з кимось суворо. Умів [директор] тримати в руках і учнів, і вчителів, добре й господарював — школа мала величезний сад (Зар., На.. світі, 1967, 109); Трима́ти ві́жки в рука́х див. ві́жки; Трима́ти в кі́гтях див. кі́готь; Трима́ти в клі́щах див. клі́щі; Трима́ти в кулаку́ (кулаці́, кулачку́) див. кула́к, кулачо́к; Трима́ти вла́ду — бути володарем, володіти, керувати кимсь, чимсь. —Та розкажи ще про батька й про сина мого, що лишив я, — Владу почесну мою ще тримають вони, чи хтось інший Має її..? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 196); Трима́ти ма́рку див. ма́рка1; Трима́ти перехідни́й (черво́ний) пра́пор — утримувати перехідний (червоний) прапор, який вручає вища організація за високі показники в праці. Працювали щиро, від усього серця, перехідний прапор обкому та облвиконкому тримали (Гончар, Новели, 1949, 71); Червоний прапор серед трьох змін протягом цієї декади тримала друга — зміна Федора Кошика (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 115); У (в) повода́х трима́ти див. по́від.
2. Бути опорою чомусь, держати щось на собі. Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу, але ще міцно тримає всю крівлю на своєму кряжистому хребті (Гончар, Таврія.., 1957, 433); Сонце співало на небі, як канарейка, вітер дмухав, як вентилятор, і земля тримала на собі Київ — велике місто (Ю. Янов., І, 1958, 109); // Не давати упасти кому-небудь; піддержувати, підтримувати. Ми з Жабі йшли поруч, близько притиснувшись одно до одного, захищаючись од вітру та тримаючи одно одного по вибоїнах потрощеного бруку (Досв., Вибр., 1959, 174); // перен. Бути підтримкою в житті, в якійсь справі, в якомусь починанні. Проводарем хай служить короговка, нехай тримає на слизькій дорозі, аж поки на верхів’ї не замає, змагаючись проти гірського вітру (Л. Укр., І, 1951, 196); [Сергій:] Даруй мені, Лесю. Бувають хвилини — гіркота перемагає. Уже пройшло… пройшло. Одна ти тримаєш мене (Сміл., Черв. троянда, 1955, 36); // Зупиняти натиск когось, чогось. Птруа́… птруа́!.. Горляний поклик все навертає крайніх [овець] в отару, тримає повідь у берегах (Коцюб., II, 1955, 321).
◊ Но́ги не трима́ють кого — хтось дуже втомлений, відчуває слабість; Трима́ти на пле́чах (на собі́ і т. ін.) що — відчувати відповідальність за щось. Він [шахтар] бився з тьмою недарма. Це він на радість Батьківщині всю землю на плечах трима (Сос., Солов. далі, 1957, 60); Трима́ти на сві́ті кого — бути моральною опорою, підтримкою комусь у житті; підтримувати чиєсь життя. Хо має причину радіти, бо хто ж то, як не він, нарікав на полохливість, що трима його на світі, не дає спокійно зложити кісток у домовину? (Коцюб., І, 1955, 171).
3. Надавши чомусь певного положення, зберігати в ньому протягом якогось часу. — Я своїх думок не маю потреби таїти… — Він вийняв палець і тримав на одшибі (Коцюб., II, 1955, 387); Виліз [опришок] із печери, тримаючи під рукою нерозлучний свій черес (Хотк., II, 1966, 159); Яресько вийшов на зорі засівати материну ниву. Ніби просте діло, а проте спершу не давалось, поки дядьки-сусіди.. не показали кавалеристові, як треба ставати та як руку тримати, щоб зерно рівно лягало по ниві (Гончар, II; 1959, 220); Ходила [дівчина] швидко, легко, голову тримала рівно (Тют., Вир, 1964, 182); Тримати вікна відчиненими; // Зберігати, підтримувати певний стан, вигляд, дотримуватись певної відстані тощо. На шахті одній Говорив мені влітку Дбайливий господар дідусь-комендант: — Тримать чистоту й красоту В гуртожитку — Так само потрібні любов і талант! (С. Ол., Вибр., 1959, 211); Він повеселішав, уважно слухав команду, чітко і точно виконував різні прийоми, добре тримав крок (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 11); Вони були в дорозі вже сорок хвилин. Розбившись на дві групи, розійшлись, тримаючи, одначе, певну віддаль, щоб не губити один одного з поля зору (Тют., Вир, 1964, 494).
◊ Ви́соко трима́ти го́лову див. ви́соко; Трима́ти сло́во (обіцянку і т. ін.) — виконувати обіцяне. Ніяк не могла зловити сих пісень, що тепер посилаю, я ж Вам їх давно обіцяла, і хоч, може, вони Вам і не дуже потрібні, однак слово завжди треба тримати (Л. Укр., V, 1956, 71).
4. Змушувати когось розмовами, справами тощо залишатися, перебувати де-небудь; затримувати, не відпускати. — Ні, мені нічого не робиться. А що втомлена, то правда, — сьогодні чимало пройшла і в школі довго тримали (Л. Укр., III, 1952, 590); [Степан:] У кінну міліцію поступаю.. [Ганна:] Коли так вирішив, ну що ж, іди, я тримати не буду (Корн., II, 1955, 116); — Ти вже нас півгодини тримаєш, а про діло ні слова. А нам сидіти немає коли. Нас робота жде (Тют., Вир, 1964, 171); // Змушувати когось залишатись, перебувати десь проти волі; не випускати звідкись. [Оксана:] Я пропоную заарештувати його і тримати, поки не прийде повідомлення з Москви (Корн., І, 1955, 62); Спочатку я тримав перепела в клітці, а зараз він бігає у мене по кімнаті (Коп., Як вони.., 1948, 74); // Залишати щось у себе; певний час не віддавати. Спомини Ковалевського тримайте в себе,… а я їх, вкупі з своїми споминами про Ковалевського, сподіваюсь видати восени (Л. Укр., V, 1956, 353); Тримати довго бібліотечні книжки.
◊ Трима́ти в лі́жку див. лі́жко; Трима́ти в па́м’яті (в голові́, в умі́, в думка́х) кого, що — не випускати з пам’яті, з думки; не забувати когось, чогось; думати, пам’ятати про когось, щось. — Неграмотному треба все в голові тримати, часом і забудеться, а грамотний записав — папір не голова — з нього не втече (Коцюб., І, 1955, 451); Чомусь здавалося, що поки вона триматиме його в думках, з ним нічого не станеться (Баш, Надія, 1960, 91); Трима́ти на язиці́ див. язи́к; Трима́ти при собі́ думки́ (ду́мку, по́гляди і т. ін.) — мовчати, не висловлювати чогось уголос, публічно. Микита поблажливо всміхався, але свої думки тримав при собі (Ле, Історія радості, 1947, 36); [Олена:] Професоре, я прошу вас тримати при собі ваші думки про культурний рівень цієї аудиторії (Мик., I, 1957, 174).
5. Вдержувати, не давати змоги зрушитися, відірватися, відокремитися. — Якір, упавши на дно бухти, зариється в землю і триматиме корабель (Ю. Янов., II, 1958, 161); — Відомо ж здавна по всіх світах, що цвях підкову тримає (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 76); Дуби вмирають. Та й по смерті Коріння їхнє розпростерте За рідну землю пні тримає, Немов і смерті в них немає (Мур., Осінні сурми, 1964, 16); // Вдержувати внаслідок свого в’язкого, твердого й т. ін. фізичного стану. — Гниле дерево не тримало цвяхів, і мої латки [на шхуні] одлітали під напором води (Ю. Янов., II, 1958, 69).
6. Змушувати когось, щось перебувати в якому-небудь положенні, стані. Хто каже, що буде дощ? Це той песиміст-барометр тримав нас все у тривозі (Коцюб., II, 1955, 236); Цей запах [сірки] тримав у постійному напруженні Любов Степанівну (Голов., Тополя.., 1965, 5); На полі ратному бив він [князь Роман] ворогів, і великих бояр тримав у покорі (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 22); Тримати місто в облозі.
Трима́ти під вогне́м кого, що — весь час обстрілювати з вогнепальної зброї. Готель становив собою вигідну позицію. З неї противник мав змогу прострілювати не лише дві вулиці, до яких підійшли стрілецькі роти, а тримав під вогнем і весь квартал (Гончар, III, 1959, 248); Трима́ти під о́бстрілом див. о́бстріл.
◊ Трима́ти в стра́ху́ див. страх1; Трима́ти ву́хо го́стро див. го́стро; Трима́ти на ві́ддалі кого — не допускати з ким-небудь близьких стосунків; Трима́ти на му́шці (на приці́лі) див. му́шка2, приці́л; Трима́ти ніс (но́са) за ві́тром (по ві́тру) див. ніс; Трима́ти свої́ не́рви в рука́х — не хвилюватися, не роздратовуватися; Трима́ти себе́: а) мати певні манери (ходити, сидіти, розмовляти тощо певним чином). Критикували в ньому все: і його розгойдану ходу, і його довгі, як у бузька, ноги,.. і його манеру тримати себе, одним словом, усе, що тільки кидалося їм в очі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 13); б) поводитися певним чином. [Адмірал:] Лейтенанте!.. Ви розучились тримати себе з гідністю морського офіцера (Корн., І, 1955, 39); — Дівчина тримала себе по-геройському (Ю. Янов., II, 1958, 74); Улас відчував розгубленість перед великим містом і зовсім не знав, як себе поводити в ньому і як себе тримати (Тют., Вир, 1964, 51); Трима́ти себе́ в рука́х (в шо́рах і т. ін.) — стримувати свої почуття, намагатися бути спокійним, володіти собою в незвичайній ситуації, в нервовій обстановці тощо. От з ними [ледарями] й воюєш мало не щодня.. Кипиш увесь, тамуєш у собі лютий вогонь і боїшся, щоб не зірватися, не розійтись, і дуже дорогою ціною тримаєш себе в руках (Кучер, Трудна любов, 1960, 5); Не визнання провини й не ніяковість, а бажання приховати від батька, як важко тримати себе в шорах, зігнуло синові шию (Шовк., Людина.., 1962, 308); Трима́ти хвоста́ (хвіст) трубо́ю див. хвіст; Трима́ти язик (язика́) за зуба́ми (на при́в’язі, на за́шморзі, на за́щіпці) див. язи́к, за́шморг, за́щіпка.
7. Мати в себе, при собі; посідати щось, володіти кимось, чимось. Нащо мені собаки тримати, Єсть в мене сусідоньки, що вміють брехати (Чуб., V, 1874, 126); Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може [мама]. Було й страву собі окремо іншу варить, і цукор свій тримає (Коцюб., І, 1955, 465); Не був він як кожний гуцул: поля не мав, маржини не тримає (Хотк., II, 1966, 85); // заст. Бути власником шинку, крамниці тощо, торгуючи в них. Коло церкви тримав він шинок (Павл., Бистрина, 1959, 109); // Утримувати когось, годуючи, виховуючи. — Та й ото мачуха якось там ніби з ласки тримає ту бідну сироту (Л. Укр., III, 1952, 645); // Надавати комусь помешкання в себе (вдома, у квартирі тощо) за плату, за відробіток і т. ін. — Не хочу його грошей і тебе далі тримати не можу! (Фр., IV, 1950, 30); // Мати в себе, у своєму господарстві як робочу силу. Наймичку тримає? Ще будуть нею очі йому колоти? За те, що пригрів її, чаплинську безземельницю..? (Гончар, II, 1959, 214); Він знає, чому Омелян тримає в своєму господарстві покалічених наймитів (Стельмах, І, 1962, 115); // заст. Мати за дружину. Микола мешкав недалеко, на горбку. Тримав він цибату полячку Зою, що колись працювала бібліотекаркою при сільському клубі (Гуп., Скупана.., 1965, 233).
Трима́ти в оре́нді що — орендувати. Було тихо. Та от почали долітати крики: — Як? Щоб шинкарі тримали в оренді християнські церкви? Щоб ксьондзи запрягали православних християн у голоблі? (Довж., І, 1958, 237).
Трима́ти банк див. банк.
8. Помістивши кудись, зберігати. — Мій попередник тримає у сій сулії горілку, ну, а в мене вона, звісно, порожня стоїть… (Л. Укр., III, 1952, 574); Я механічно кивав йому, а сам весь поринав у книжку ту, що я тримав таємно під «богословієм» (Тич., II, 1957, 30); Мов за рідними дітьми, ходить за ними [пораненими] Оленчук. Спеціально для них тримає під сидінням у запасі кілька кавунців, щоб, коли вже зовсім спека задушує, промочить бідолахам спраглі попечені губи (Гончар, II, 1959, 121); Тримати гроші в ощадкасі; // Зберігати в собі, утримувати. * Образно. Ось і хвіртка, біля якої стояла Люба. Роман рукою торкається до вогких дощок, наче вони й досі повинні були тримати тепло дівчини (Стельмах, І, 1962, 400).
Трима́ти в таємни́ці (в секре́ті) що — не розголошувати чогось, нікому не говорити про що-небудь. — Ну, а те, що все це треба тримати в найсуворішій таємниці, ясно само собою. Ні слова нікому! (Головко, II, 1957, 470).
◊ Під (за) трьома́ (сімома́ і т. ін.) замка́ми трима́ти див. замо́к; Трима́ти гнів (зло і т. ін.) у душі́ (у се́рці) перев. на кого — таїти в собі на когось гнів, обурення кимось, не виявляючи цього зовні. [Кармелюк (суворо):] Пані, гріх тримати гнів і помсту довго у серці (Вас., III, 1960, 218); З великим трудом підіймала руку і гладила мужа по голові. — Не тримаю я зле на тебе у душі… (Хотк., II, 1966, 260); Трима́ти ка́мінь за па́зухою — те саме, що Держа́ти (носи́ти) ка́мінь за па́зухою (див. ка́мінь). — Настя вчора якось сказала, що раніше з тобою гуляла, от я й вирішив поговорити… Навіщо камінь за пазухою тримати? (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 238); Трима́ти під спу́дом див. спуд; Трима́ти під сукно́м див. сукно́; Трима́ти по́рох сухи́м див. по́рох2.
9. також без додатка. Спрямовувати, скеровувати те, що рухається; рухатися в певному напрямі. Зануривши у воду широкий кінець [шалівки], він трошки вивертав його у руках, щоразу підгрібав угору, тримаючи пліт точно впоперек ріки (Голов., Тополя.., 1965, 387); — Соб тримай, соб! — гукав щосили механікам. — Ручицю вломиш! (Гончар, III, 1959, 404).
∆ Трима́ти курс на що: а) (мор.) рухатися в точно визначеному напрямі. Морем пливла навантажена шхуна і тримала курс на захід (Ю. Янов., II, 1958, 187); «Швидкий» тримав курс на Новоросійськ. Він мав очолити групу кораблів конвою (Ткач, Крута хвиля, 1954, 92); б) іти, їхати в певному напрямі. Розвідники тим часом пришпорили коней і понеслися вчвал, тримаючи курс на далеку похмуру будівлю, що самотньо височіла серед осіннього степу (Гончар, III, 1959, 209).
◊ Трима́ти ру́ку за ким, за кого — бути чиїмось прихильником; підтримувати когось. Терентій недолюблював пана і, коли чув про поділ поміщицької землі, тримав руку за людьми: наситяться дворянським, то менше зазіхатимуть на мужицьке (Стельмах, І, 1962, 461); Трима́ти слід — іти слідом когось, чогось (про собак). Собака прекрасно тримав слід (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 64); Трима́ти сто́рону кого, чию — те саме, що Бу́ти на бо́ці кого, чиєму (див. бік). При цій суперечці всі тримали в душі сторону Вишневички проти Тріщина, лиш Галя ні (Март., Тв., 1954, 402).
10. У сполуч. з деякими іменниками означає: здійснювати те, що названо іменником. Директор тримав відчит [звіт] о «ладі в господарстві» (У. Кравч., Вибр., 1958, 449); Як вони тільки й тримали оборону Севастополя аж вісім місяців, маючи перед собою першокласно озброєного ворога. А отже витримали (Кучер, Голод, 1961, 436); — Тримай зв’язок з Тесленком, — додав Кузнецов. — Він сьогодні чергує в комітеті (Головко, II, 1957, 507).
◊ Трима́ти кого в ку́рсі чого — постійно інформувати когось про хід, розвиток і т. ін. чого-небудь. — Тримай нас у курсі, — сказав Боровому на прощання комсорг, — а коли щось, то й зови (Грим., Незакінч. роман, 1962, 179); Трима́ти спі́лку див. спі́лка.
11. рідко. Утримуватися (про мороз і т. ін.). Заморозь ще міцно тримала, а там, де не було снігу, чорніла грудкувата земля (Кобр., Вибр., 1954, 112).
$ Трима́ти в по́лі зо́ру кого, що — не випускати з уваги когось, не послаблювати уваги до чогось. Народні контролери як дбайливі господарі постійно тримають у полі зору питання економії і бережливості (Ком. Укр., 8, 1969, 60); Трима́ти на о́ці див. о́ко1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 260.