ХИБКИ́Й, а́, е́.
1. Який хитається, коливається; хисткий. — Вже ясний місяць зійшов,— каже [Катря].. та й ступила на вербову віть… Зійшла, як на хибку кладку, поглянула на всі сторони та й кинулась на самий глиб (Вовчок, І, 1955, 94); Хибкий човен нагнувсь під вагою його [Іванового] тіла й викинув Соломію (Коцюб., І, 1955, 386); Плинь, моя пісне, як хвиля хибка́я,— Вона не питає, куди вона плине (Л. Укр., І, 1951, 65); Хатинки з хибкими галерейками ліпилися вздовж балок з напівпересохлими струмками посередині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183); // Який швидко змінюється; мінливий. Паморочилось йому в голові, бо ж під ногами перекочувалися й дзюркотіли по землі хибкі місячні плями (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 339); // Переривчастий, тремтливий (про звуки, голос). Загув високий важкий бас; ще один голос, ніжний, хибкий, ..влився в гурт (Дн. Чайка, Тв., 1960, 52).
2. перен. Позбавлений міцної основи; ненадійний, хисткий. Самоаналіз така тонка і хибка річ, що, на мою думку, її не варто починати прилюдно (Л. Укр., V, 1956, 174); // Нестійкий за своїми поглядами, переконаннями, вчинками; зрадливий. [Явдоха:] І ви, діду, його не долюблюєте? [Кирило:] Хай його бог любить!.. Хибкий він та нещирий — і нашим, і вашим слугує (Мирний, V, 1955, 152).
&́9671; Хибке́ мі́сце — те саме, що Слабке́ мі́сце (див. слабки́й). Він намацував хибкі місця партнерки, та ось вона зробила непередбачений хід і разом зайшлася переможним сміхом.— Шах! (Коцюба, Нові береги, 1959, 50).
3. розм. Те саме, що гнучки́й 1. — Ближче я дивлюся — сидить під яблунею молодиця: ..руками у стан хибкий узялася, очі поночі блищать блискучі; слухає, що мій зять говорить, і сміється (Вовчок, І, 1955, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 51.