БОРІ́ДКА, и, ж.
1. Зменш. до борода́. Шовкова борідка, та розуму рідко (Укр.. присл.., 1955, 252); Здурів скажений Цап, ріжки назад загнувши, Махнув борідкою, замекав, заскакав (Греб., І, 1957, 43); Я бачив його блукаючі очі.., його русяву борідку, гостру, клинком (Коцюб., II, 1955, 428); Він тряс своєю рідкою борідкою, схожою на кущик тирси (Донч., І, 1956, 117).
∆ Ца́рська борі́дка — те саме, що Нічна́ красу́ня (див. красу́ня). Між городиною в Бондарихи жартовлива [жартівлива] рука бризнула квітами: королевий цвіт, кручені паничі, чорнобривці, майори, нечесані панни, царська борідка (Вас., II, 1959, 195).
2. спец. Мичка, щітка на нозі у коня.
3. Шпеник, виступ у ключі. Марко взяв один з ключів, затиснув його в лещата і почав підпилювати борідку (Мик., II, 1957, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 218.