ГОЙ, виг., рідко. Те саме, що гей 5. Гой, гой, гой! Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій! (Метл. і Кост., Тв., 1905, 6); У неділю перед тим, як до церкви йти, заспівали дівчата: Ой рано-рано Море ся розграло [розігралося], Гой у тому морі Марія потопає (Мур., Бук. повість, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 105.