КІТ, кота́, ч. Свійська тварина родини котячих, що знищує мишей і щурів; самець кішки. Манить, як кота мишею (Номис, 1864, № 3100); Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (Коцюб., І, 1955, 78); В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити (Ів., Укр.. казки, 1950, 3); * У порівн. Босими ногами він ішов так тихо, як кіт (Фр., VII, 1951, 32).
∆ Морськи́й кіт — скат родини хвостоколів. Морський кіт гострим хвостом порізав одну підсаку (Н.-Лев., II, 1956, 229).
◊ В кота́ й ми́шу (ми́шку) гра́тися: а) тримаючись за руки, стати в коло й не давати одному гравцеві ("котові") піймати іншого ("мишу"); б) хитрувати, затаювати що-небудь; Жи́ти (бу́ти і т. ін.), як кіт із соба́кою — те саме, що Жи́ти (бу́ти і т. ін.), як кі́шка з соба́кою (див. кі́шка); Зна́є кіт, чиє́ са́ло з’їв — те саме, що Зна́є кі́шка, чиє́ са́ло з’ї́ла (див. кі́шка); Кота́ в мішку́ купува́ти — придбавати що-небудь, не бачачи й не знаючи його якості. [Шрамек:] Ходив я до імпресаріїв, але ця наволоч тільки посміхається. «Ми не дурні кота в мішку купувати»,— відповіли мені (Галан, І, 1960, 531); Коти́ шкребу́ть на се́рці в кого — хтось хвилюється, перебуває в стані тривоги. Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (Собко, Звич. життя, 1957,155); Кото́ві (коту́) на сльо́зи нема́ (не ви́стачить і т. ін.); Як (мов і т. ін.) кіт напла́кав — дуже мало. — В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний зарібок біля колії (Мур., Бук. повість, 1959, 22); Там і цукерок тих, як кіт наплакав (Кучер, Трудна любов, 1960, 511); Кото́ві (коту́) хвоста́ зав’яза́ти див. зав’я́зувати; Мине́ться (мину́лася, закі́нчиться і т. ін.) кото́ві (коту́) ма́сниця див. ма́сниця; [Чо́рний і т. ін.] кіт пробі́г по́між (між) ким — те саме, що [Чо́рна і т. ін.] кі́шка пробі́гла по́між (між) ким (див. кі́шка). — Скажіть, Євгене Панасовичу, ..чому Настя мене цурається?.. Який це кіт пробіг поміж нами? (Речм., Весн. грози, 1961, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 171.