Що oзначає слово - "пробивати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБИ́ТИ, б’ю́, б’є́ш, док.

1. перех., чим і без додатка. Ударяючи по чому-небудь, робити отвір, заглибину і т. ін.; ударами, напором утворювати в чому-небудь діру, проходи тощо; проломлювати. Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза (Вовчок, І, 1955, 295); Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистий пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (Рильський, III, 1961, 168); Я тикнув зонтиком в мох, і кінець зонтика пробив дірку наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 413); * У порівн. Серце застукало швидко-швидко, наче хотіло пробити тісну клітку й вискочити на волю (Донч., II, 1956, 40); // безос. Удень Корнієві трапилося йти через греблю.. В одному місці крізь неї дзюрчить вода. — Бач, таки пробило дірку!подумав Карній (Гр. ,І, 1963, 412); — Вирив вам дучку в повний профіль… Не дуже, правда, розкішна, але сухо. І зверху не проб’є, і вітер не задуватиме (Гончар, III, 1959, 216); // Прорубувати (двері, вікно і т. ін.). Строю я будинок Із сухих дощок.. Ні дверей, ні вікон Тут я не проб’ю (Щог., Поезії, 1958, 110); // Стріляючи в кого-небудь, ударяючи чимсь гострим, твердим або несподівано натикаючись на щось гостре, тверде, ранити; проломлювати. Пробила ніженьку На сухую груду (Укр. пісні, 1, 1964, 88); Есесівка вистрелила і пробила Дроновій руку (Хижняк, Тамара, 1959, 198); Упав Степан прямо на каменюку і пробив собі голову свою буйну… (Хотк., І, 1966, 70); * Образно. Тяжкий біль і смуток пробив серце дівчини (Кобр., Вибр., 1954, 209); // Кулею, снарядом і т. ін. прострілювати що-небудь наскрізь (про неживі предмети). Снаряди б’ютьне пробивають, кулі також не беруть. Підбігає до мене командир дивізії, трохи не плаче. «Виручай,каже,товаришу Горобець, порадь мені, як цю прокляту стіну взяти» (Тют., Вир, 1964, 261); Невидима куля шелеснула над головою, пробивши мій капелюх (Мур., Бук. повість, 1959, 33); // розм., рідко. Ударяючи об що-небудь, пошкоджувати, розбивати щось. Трьох чортих перетанцював [Хома], усі чоботи свої пробив, вибиваючи гоцака (Кв.-Осн., II, 1956, 242).

Пробива́ти (проби́ти) квито́к — компостером витискати знаки контролю на залізничних, трамвайних і т. ін. квитках.

2. перех., кому, чим і без додатка. Прокладати (дорогу, шлях і т. ін.); протоптувати (слід, стежку тощо). Постаті суворі й дикі Десь бредуть на четвереньках І дорогу пробивають В темнім гаю опівночі. Батько Атта Троль ступає, З ним синочок (Л. Укр., IV, 1954, 152); Вони поодкидали сніг від порога, пробили стежку до колонки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9); // Переміщаючись, рухаючись уперед, долати перешкоди; пробираючись куди-небудь, робити прохід, звільняти шлях і т. ін. Він бачив, як її голова наче пливла побіля других, рвонувся, пробиваючи собі дорогу кулаччям (Хотк., І, 1966, 111); Падають [солдати-штурмовики] під кулями і знову зводяться в повний зріст, кидаючись на штурм берегових укріплень, пробиваючи проходи гранатами (Гончар, II, 1959, 419); Лицар, Щоб собі пробить дорогу, Так смертельно, тяжко вдарив.. В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Л. Укр., IV, 1954, 140); Раптом вихватились двоє охоронників.. і пробили в натовпі прохід на вулицю до підвід (Головко, II, 1957, 185); // у сполуч. із сл. шлях, путь, перен. Ламаючи опір противника, просуватися вперед. Ворог пробив шлях на Здолбунів! (Кач., II, 1958, 388); На кручу височенну, Грудьми пробивши путь. Під знаменом червоним Бійці на штурм ідуть (Мур., Піонер. слово, 1951, 160); // перен. Відвойовуючи, освоюючи нові території, торувати шлях, створювати вихід (до моря, океану і т. ін.). Пробивши.. новий вихід до океану, ми повинні створити ще одно велике місто на березі океану, другий Владивосток (Довж., III, 1960, 127); Петро [Перший] пробив шлях до Балтійського моря і таким чином завершив боротьбу російського народу за морське узбережжя (Іст. СРСР, II, 1957, 21); // Будувати, споруджувати (тунель, канал і т. ін.). Вибухівка у формі довгастих циліндричних зарядів нині допомагає шахтобудівникам у стислі строки пробивати стволи, що ведуть у надра землідо покладів руди й вугілля (Рад. Укр., 1

1.V 1962, 2); — Підвищити дамбу, затримати хвилі, щоб вони не ринули через край, доки проб’ємо канал (Коцюба, Нові береги, 1959, 374); // Прокладаючи дорогу, залізницю і т. ін., розчищати, звільняти місце; прокладаючи штучне русло, розкопувати, розривати що-небудь. Людські руки творять чудеса! Вони будують великі міста, пробивають гори, прокладають залізниці (Кол., Терен.., 1959, 227); Корній зробив широкий рівчачок, тоді пробив іще далі вглиб (Гр., І, 1963, 417); // Долаючи перешкоди, прокладати русло, річище і т. ін. (про річку, струмок тощо). Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий. Пороги підрива (Граб., І, 1959, 588); Струмочок весело заблищав.., пробиваючи собі шляхи в низину (Досв., Гюлле, 1961, 147); Сумує, квилить, плаче рано В Путивлі граді Ярославна. І каже: — Дужий і старий, Широкий Дніпре, не малий! Пробив єси високі скали, Текучи в землю половчана (Шевч., II, 1963, 387); // (Долати, переборювати різні перешкоди (хмари, циклон і т. ін.). Літак пробиває товщу хмар (Перв., Дикий мед, 1963, 5); Льотчик попав у страшну грозу над горами, і такий фронт грози був могутній, що ніяк неможливо було його пробити (Гончар, Тронка, 1963, 22); // перен. Просочуватися крізь що-небудь (про рідину). Гіркі сльози пробивають вії (Ю. Янов., І, 1954, 63); Над водою гірко і п’янко пахло осиковими сережками, вербовими котиками і соком, що пробивав молоду кору (Стельмах, І, 1962, 455); // спец. Руйнувати матеріал діелектрика (про електричний струм). Жакліна мовчки перевірила кожний осередочок клемника в електрошафі. За 17 хвилин вона знайшла місце, де пробивав електрострум (Мур., Свіже повітря.., 1962, 115); // перен. Проростаючи, вибиватися, з’являтися назовні, проривати з силою що-небудь. Де усу буть, пушок м’якенький Біленьку шкуру пробивав (Котл., І, 1952, 223); Коло хати півники посходили, пробивають гострими, як ножі, листками злежану землю (Кучер, Трудна любов, 1960, 491); Ранні гречки.. тільки вилазять і на листочках в них мокра земля, яку вони ледве пробили (Коцюб., II, 1955, 236); Будуть знов листки міцні та дужі, Як простори літо обів’є, А весною, на краю калюжі, Знов їх синій пролісок проб’є (Рильський, II, 1960, 134).

Дрож пробива́в (пробива́ла) — те саме, що Дрож пройма́в (пройма́ла, обгорта́в, обгорта́ла, прони́зував, прони́зувала і т. ін.) (див. дрож); Пробива́ти (проби́ти) грудьми́ доро́гу (шлях і т. ін.) кому — докладати всіх зусиль для досягнення ким-небудь якоїсь мети. Любити своє дитя.. — це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу (Гончар, Тронка, 1963, 163); Пробива́ти (проби́ти) собі́ доро́гу (шлях і т. ін.) див. доро́га.

3. тільки док., перех. і неперех. Попереджаючи або повідомляючи про що-небудь, дати сигнал ударами об щось. [Виговський:] Хай довбиші проб’ють і прокричать, Що рада буде тут, на цім подвір’ї (Дмит., Навіки разом, 1950, 40); // Ударами або дзвоном позначити час (про годинник і т. ін.). У коридорі стінний годинник охрипло, з протяжним виттям пробив десять годин (Донч., II, 1956, 184); Годинник.. пробив чотири (Тулуб, В степу.., 1964, 228); Він терпляче ждав, поки церковний сторож проб’є на дзвіниці північ (Шиян, Баланда, 1957, 109); * Образно. Історія пробила першу годину життя нового (Еллан, II, 1958, 59); // безос. На вежі міської управи пробило дев’ять. Катря кинулася й пішла швидше (Головко, II, 1957, 385); Пробило десь надворі чотири рази. Була північ (Ю. Янов., II, 1958, 80).

Годи́на проби́ла (проб’є́); Час проби́в (проб’є́) — настав момент, який служить сигналом до якої-небудь дії, передвістям якогось стану. [Молодший лікар:] Як тривожно на серці! Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час, О, я знаю, вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб’є! (Лев., Драми.., 1967, 65); Година остання Вже незабаром для мене проб’є (Павл., Бистрина, 1959, 111); Сходить над землею зоря комунізму, бо настав час їй зійти, бо пробив час занепаду капіталізму (Довж., III, 1960, 70); Вірили [військовополонені] вже, що час нашого повороту до активної збройної боротьби з ворогом таки проб’є і що він уже не за горами (Коз., Гарячі руки, 1960, 37); Проби́ла пі́вніч див. пі́вніч1; Проби́ти бойову́ триво́гу — дати сигнал про початок воєнних операцій. На есмінці пробили бойову тривогу (Кучер, Чорноморці, 1948, 41); Проби́ти пі́вніч див. Північ1.

4. перех. Ударяти в бік воріт або передавати партнеру (м’яч, шайбу і т. ін.). Ісаєв пробив м’яч неточно, навіть не влучивши у ворота (Веч. Київ, 10.VII 1961, 3).

ПРОБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОБИ́ТИСЯ, б’ю́ся, б’є́шся, док. 1. чим, по чому, крізь що, через що, серед чого і без додатка. З труднощами проходити, пробиратися куди-небудь; прокладати собі дорогу, шлях, долаючи перешкоди. Коли якийсь цікавий пробивався крізь юрбу до церкви, всі, як один, повертали голови до дверей (Коцюб., І, 1955, 275); Пароплав невпинно пробивався вперед і часто гудів короткими, вже веселішими гудками (Ірчан, II, 1958, 330); Ото ж людей на улиці і коло хатиніде й голки встромити. Якось ми пробилися, увійшли (Вовчок, І, 1955, 189); Незабаром, виявилось, що й на санях вони не проб’ються через засніжену рівнину… (Скл., Святослав, 1959, 220); Де міг колись лише верблюд серед пісків пробиться,поглянь: тепер проходить тут велика залізниця (Забіла, Малим.., 1958, 43); Покрутилась [пшениця] місцями вихорами. Тут косарками не візьмеш. Хіба що косою проб’єшся (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353); * Образно. Сорок два рази крізь люті сніги пробивалася весна у мої любі Піски (Тич., III, 1957, 131); // перен. Ламаючи опір противника, оволодіваючи його позиціями, просуватися вперед. Рота пробивалась крізь вогонь, і де була найбільша небезпека, там бачили командира (Кач., Вибр., 1947, 162); Запекло пробивалися рицарі,.. підставляли себе під сокири (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 448); Всі [хлопці] були сповнені пориву й рішучості будь-що пробитись до Києва, заволодіти ним назавжди (Гончар, II, 1959, 146); Бійці 51-ї дивізії, очолювані легендарним героєм громадянської війни В. К. Блюхером, пробилися крізь дротяні загородження (Наука.., 11, 1965, 3); // до кого, перен. Домагатися зустрічі з ким-небудь. Ласточкін, втративши вже надію пробитися до професора, сказав, що він має справу до Гаврила Івановича від його доброго знайомого (Смолич, V, 1959, 549); Аж до самого керівника Закарпатського хору пробилася [Оленка], а таки дістала [пластинку] (Кучер, Трудна любов, 1960, 281); // Прорубуючи, пробиваючи що-небудь, видобувати щось, знаходити вихід до чогось. [Добридень:] Пробиватися треба крізь камінну товщу: під нею вода є (Вол., Зол. артезіани, 1949, 9); * Образно. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла (Коцюб., III, 1956, 40).

2. Силою долаючи що-небудь, прориваючись звідкись, з’являтися назовні. Сильніше подиха холод, зростають вали на морі,.. пробиваються з білої піни (Коцюб., II, 1955, 331); Ось на дні рівчака почала пробиватися вода (Ів., Вел. очі, 1956, 12); Голенькі пташата.. вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (Гончар, Тронка, 1963, 31); Крізь білі рукавички враз проб’ються пазурі крючкуваті, мов гаплички (Л. Укр., І, 1951, 274); — Я тобі ще покажу джерельце, що пробилося прямо з дуплавого пня… (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 95); // з чого, з-під чого, крізь що і без додатка. Рости, проникаючи крізь що-небудь (про рослини); проростати. Червоні китиці рож пробивались крізь густе гілля й листя буйних городніх корчів (Кобр., Вибр., 1954, 100); Уже жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш (Панч, На калин. мості, 1965, 31); Молода травиця пробилася з-під землі й вкрила, ніби щіткою, долини, яри (Л. Янов., І, 1959, 31); Пішло у колос жито, В стрілки овес пробивсь (Гонч., Вибр., 1959, 338); * Образно. Весна пробивалася з землі, линула з неба, пломеніла в барвистих загравах світань (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204); // Відростати (про вуса, бороду). Сам Ігнат був ще молодий козаксаме тілько чорний вус почав пробиватись (П. Куліш, Вибр., 1969, 271); На верхній губі [Марка] пробивався чорнявий пушок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 45); Йому тільки ще йде дев’ятнадцятий рік. Міцні губи налились здоров’ям, пробиваються вуса (Довж., І, 1958, 87); Ставати злегка, місцями або час від часу видимим; показуватися. Хмари почали розходитись, поміж їх чорними клубками іноді пробивалася боязка зірка (Мирний, I, 1954, 310); Ольга Іванівна, проходячи повз дзеркало, глянула в нього і підібрала пасмо волосся, в якому вже де-не-де пробивалась холодна сивина (Ткач, Плем’я.., 1961, 171); Серед вигнутих темно-зелених масивів соснових та ялинкових лісів лише де-не-де проб’ється.. самотня смерека (Гончар, Зустрічі.., 1950, 32); З роздертої кишені.. пробилися разок намиста і торочки тернової хустки (Стельмах, II, 1962, 180); // З’являтися, показуватися, виступаючи назовні (про сльози, рум’янець, піт і т. ін.). З-під білої і гладенької, мов бархат, кожі пробивалася червона краска (Мирний, І, 1954, 218); Ольга Аркадіївна бачить, як пробивається рум’янець на щоках дочки (Зар., На.. світі, 1967, 74); У неї пробилась сльозина, У нього зірвалось зітхання… (Стар., Поет. тв., 1958, 167); // перен. Проявляючись, ставати помітним, яскраво вираженим (про зовнішній вияв почуттів, стану, характеру і т. ін.). Видко було, що панночка нудилась: у рухах пробивалась апатія, в голосі нервовість (Л. Укр., III, 1952, 618); Налиті здоров’ям,.. з почуттям гідності, що пробивається в кожному, вони [випускники школи] ще все в якомусь бродінні, то стануть серйозними, то знову розсміються, мов діти (Гончар, Тронка, 1963, 141); Її очі стемніли аж вчорне, і несказанна погорда і ненависть пробилися в них (Коб., II, 1956, 159); — А де ж це ви так довго були?спитав Папаяніс управителя, і на його кам’яному лиці ледь-ледь пробилася тінь посмішки (Чаб., Балкан. весна, 1960, 144); // перен. Починати усвідомлювати, відчувати, пригадувати що-небудь. Крізь дрімотний і болісний сон, який межував із забуттям, пробивалась [у Павла] думка, що він уже ніколи не прокинеться (Кучер, Голод, 1961, 337); Крізь внутрішнє напруження уперто пробивалась злість на Мухіддінова (Голов., Тополя.., 1965, 387); Звичайна людська обережність, поруч з якою навіть в мужньому серці підполковника так легко могли пробитись паростки остраху й побоювання, підказала йому, що в словах Сидорчука є певний сенс (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 102); Я й сам уже цієї пісні не пам’ятав, а як став непритомніти, вона мимоволі виринула, пробилася десь із самих надр психіки (Гончар, Тронка, 1963, 21); // перев. недок., перен. Проявляючись, ставати очевидним; виявлятися. В імпровізаціях на теми рідного міста пробиваються ліричні ноти, постають вечорові алеї (Гончар, Циклон, 1970, 12); Формалізм і абстракціонізм треба виривати з корінням, тільки-но вони починають пробиватися на мистецькій ниві (Ком. Укр., 5, 1963, 28).

3. з-під чого, між чим, крізь що, через що і без додатка. Проникаючи крізь що-небудь, мати вихід кудись. З комина.. дим виходить просто на горище й через драниці покрівлі пробивається надвір (Н.-Лев., II, 1956, 404); Спочатку.. жар пробивався лише між зигзагуватими щілинками й розколинами великої вугільної шапки, потім щілини почали більшати, зливатися, вогонь запалав з усіх боків (Сенч., Опов., 1959, 20); Замісто шкла з паперу латка, Крізь стіни скрізь пробився сніг (Стар., Поет. тв., 1958, 67); Вранішній промінь пробився крізь туман, розсипався по воді (Горд., Дівчина.., . 1954, 189); * Образно. В тому, що залишив нам поет [М. Ю. Лєрмонтов], бачимо ми передовсім світлу жадобу красивого, вільного, безмежного життя, що раз у раз пробивається з-під попелу зневіри (Рильський, III, 1955, 205); // Ледве чутися, доноситися (про звуки). Між усім тим пробивався тоненький жалібний голос одної скрипки й гармонійні акорди циганського цимбала (Коб., II, 1956, 18); Там, де півтемрява, звідки час від часу пробивається приглушений дівочий сміх,зринула пісня (М. Ол., Леся, 1960, 70); Крізь той туман стрімко і широко пробився багатоголосий хор (Кучер, Трудна любов, 1960, 352); У тихих полях прогриміла підвода, і до хутора пробилася дівоча пісня (Стельмах, І, 1962, 540); // Злегка відчуватися (про запахи). Первозданною неповторністю дихало повітря,.. в ньому ще відчувався холодок льоду, а тим часом пробивався вже й присмак меду (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204); Завтра випаде сніг, і на відсонні тонкими струмками будуть пробиватися крізь нього пахощі стужавілої землі та виновий дух опалого листу (Стельмах, II, 1962, 375).

4. перен. Докладаючи зусиль, домагатися певного становища в суспільстві, досягати успіхів у чому-небудь, забезпечувати собі благополуччя і т. ін. — Ви ж можете ще й працювати.. Вас не вчили, що жінка може й працею пробиватись крізь життя (Вільде, Сестри.., 1958, 527); Іван у своєму сирітстві шукав порятунку: в навчанні, щоб пробитися далі, піднятися вище (Кол. , Терен.., 1959, 32); Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле укр. театру, 1953, 96).

◊ Пробива́тися (проби́тися) в лю́ди — те саме, що Вибива́тися (ви́битися) в лю́ди (див. вибива́тися).

5. розм. Те саме, що перебива́тися 4. Сьомий рік тяжко бідувала Марія.. Так пробивалися з року на рік (Ірчан, II, 1958, 273); Честь тому, хто під землею Вік довбається в норі, Щоб пробитись із сім’єю, Щоб не пухнуть дітворі! (Граб., І, 1959, 511).

6. розм. Натикаючись на що-небудь гостре, ранити себе; напорюватися. Досталося б Іванові од генеральші за того бугая, якби були кріпаки не покрили Максима. А то сказали, що бугай погнався за собакою та й пробився (Мирний, II, 1954, 113); Теля бекнуло та й скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик, якби Аничка не вибігла з хати та не нагнала його (Март., Тв., 1954, 173).

7. тільки недок. Пас. до пробива́ти 1, 2, 4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 113.