ТРЕМТІ́ТИ, мчу́, мти́ш, недок.
1. Трястися віл холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.). — Не раз як почне оповідати [дід] увечері, та ми аж тремтимо зо страху (Фр., VI, 1951, 183); Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка (Вас., II, 1959, 17); Вибігає Любуша. Вона напівроздягнена, з накинутою на плечі великою хусткою. Вся тремтить від холоду й ляку (Коч., II, 1956, 36); Ступакова аж тремтіла від обурення. Ще ніколи досі Сиволап не був їй такий гидкий, як зараз (Ткач, Плем’я.., 1961, 93); У Шевченка тремтіли руки від хвилювання, коли він розривав конверти (Тулуб, В степу.., 1964, 184); Багачі обступили Мазуренка, а бідні Титаренка. І тільки дивились одні на одних. А від ненависті тремтіли (Ірчан, II, 1958, 31); // чим. Солоха пішла, тремтячи усім тілом, вона боялася, щоб її не били (Мирний, І, 1954, 65).
Тремті́ти, як (мов, на́че і т. ін.) у пропа́сниці див. пропа́сниця.
2. перев. 3 ос. Трястися, коливатися, хитатися від чого-небудь. Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі (Греб., І, 1957, 80); Грім — аж земля тремтить — і гупає і наводить страх на душу, обіймає холодом серце (Мирний, І, 1954, 306); Тихий вітерець подихає без шуму, Листя на яблунях спить, Тільки ялина думає думу, Тільки осика стиха тремтить (Дн. Чайка, Тв., 1960, 324); На вікнах тремтіли тонкі білі фіранки (Коп., Лейтенанти, 1947, 139); * Образно. Колись було — і в мені кров кипіла, Тремтіли нерви, наче струни в грі..! (Фр., XIII, 1954, 29); // Мигтіти, мерехтіти (про світло, вогонь і т. ін.). Зорі тремтять в нічній прохолоді (Коцюб., І, 1955, 291); Тремтить якийсь вогник здалека (Л. Укр., IV, 1954, 95); // Коливатися, дрижати (про нагріте повітря). Від спеки тремтить голубе повітря (Корн., І, 1955, 151); // Переривчасто, нерівно звучати. Голос його тремтів; лице горіло; очі світили радістю (Мирний, І, 1949, 383); // перен. Виражатись, виявлятись у чомусь, на чомусь і т. ін. (про почуття, переживання). Безмовне горе тремтіло в її очах і в міцно зціплених устах (Довж., І, 1958, 220); // перен. Буяти, вирувати. Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла; клекотить в соках надія й те велике жадання, що його звати — плодючість (Коцюб., II, 1955, 227); // перен. Ледве помітно проявлятися; тліти. А ми ще все спимо, і міцно так нам спиться… Чи шкода нам себе будить? Чи досить нам того, як часом нам присниться, Що в нас іще життя тремтить? (Сам., І, 1958, 110).
◊ Се́рце (душа́) тремти́ть (тремті́ло, тремті́ла) у кого, чиє (чия) — в когось посилено б’ється (билося) серце, хтось хвилюється (хвилювався). [Орися:] Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (Вас., III, 1960, 30); Серце її аж тремтіло з радості (Кобр., Вибр., 1954, 73); Перед скелею сріблиться течія… Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (Крим., Вибр., 1965, 120); Тремтя́ть (тремті́ли) сльо́зи на оча́х див. сльоза́.
3. перен. Відчувати страх, боязнь перед ким-, чим-небудь, боятися, побоюватися когось, чогось. Один Комарик молодий Розхвастався перед старими: «Он, — каже, — як розтягся біс рудий [Лев]!.. Аж сміх бере, як подивлюся, Що перед ним усяка твар тремтить» (Гл., Вибр., 1957, 179); Сила й міць поезії Шевченка така, що перед нею.. тремтять, жахаються наші вороги (Тич., III, 1957, 46); Він пригортає до себе найдорожче, що є в нього, і тремтить, боїться, що зараз воно піде від нього (Стельмах, І, 1962, 469); Не раз у чварі злій великий Рим тремтів Перед арапською [арабською], дакійською ордою (Зеров, Вибр., 1966, 277); // за кого — що. Турбуватися, переживати за себе, за чиюсь долю, чиєсь життя. — Я ще й досі в непевності тремчу за долю свою… (Коцюб., І, 1955, 161); [Жірондист:] Нехай би кидали [хвилі] мене та розбивали об гострі скелі, гуркотом валів глушили б голос мій.. — змагався б я, боровся, поривався, тремтів би за життя своє хвилеве, але я жив би (Л. Укр., II, 1951, 181); — Справді, ти тільки пригадай, тату: як вона [мати] все життя тремтіла за Гришу і за мене (Головко, II, 1957, 587); // над ким. Оберігати, стерегти когось від неприємностей, лиха, хвороб; побиватися за кимось. З дочкою відтепер бувала лише по неділях та під час канікул, не дуже турбуючись за неї в розлуці, бо знала, як баба тремтить над нею (Головко, А. Гармаш, 1971, 416); Невже-таки не знайде він десь роботи? Коли не буде її в економії, то, може, щось трапиться в цукроварні.. Одне лише погано: мати буде тяжко журитися. Все тремтить над ним, наче над маленьким (Стельмах, І, 1962, 125); // над чим. Боятися втратити щось. — Ну і в’їдлива ж ти, сестро. Тремтиш над тим карбованцем, ніби в жнива, в гарячу пору, породила його. Сказав пришлю, то й пришлю! (Стельмах, І, 1962, 10); // над чим. Ощадливо витрачати, споживати щось; скупитися. — Сідай, Гнате, повечеряємо! — подає парубкові маслакувату руку. — Засвіти, Горпино, якогось мигунця. А то кат зна чим капариш, — говорить так, начебто не він, а дружина так тремтить над гасом (Стельмах, II, 1962, 348); Майнацькі соляні промисли відразу ж після звільнення Криму були націоналізовані, і дорогоцінна сіль стала надбанням всього народу, який протягом імперіалістичної і громадянської війни тремтів над щіпкою солі (Збан., Сеспель, 1961, 9); // за ким. Бути дуже прив’язаним до когось, любити когось; бажати постійно бути з кимось. Він мало не як дівчина любив свого Тимофія, тягнувся до цього русявого мовчазного красеня.. І Тимофій аж тремтів за Свиридом, але ніде й ніколи.. не перекинувся й словом про це зі своїм другом (Стельмах, II, 1962, 29).
◊ Тремті́ти за свою́ (вла́сну) шку́ру (ду́шу) — дуже переживати, турбуватися за своє життя, благополуччя тощо, незважаючи на обставини, долю інших людей. Умерла людина — поховати її тихенько, зійтись по тому в гурточок,.. посумувати.. і розійтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру… (Коцюб., І, 1955, 168); Боротьба [з фашизмом] йде не на життя, а на смерть, і чимало вилетить, очевидно, з цього життя недоброго, дурнів і пошляків, які, тремтячи за свою шкуру, разом з тим мріяли поживитися на народному нещасті (Довж., III, 1960, 58).
4. перев. з част. а ж, перен., розм. Дуже хотіти самому зробити що-небудь, взяти участь у чомусь. — Передай, що за годину її [вогневу точку противника] буде знищено, — наказував Козаков посильному.. Він просто сам ласий був до такого шматка. Він аж тремтів увесь, коли траплявся такий небезпечний випадок, такий «шанс», де можна було дати волю своїй винахідливості, умінню, хоробрості (Гончар, III, 1959, 105); // Прагнути до чогось, із нетерпінням ждати чогось. Все ти [Заєць] ховайся та вгору дивись; Тільки ж згадаєш, щоб як задрімати, А над тобою вже беркут повис: Так і тремтить, щоб тебе розідрати! (Щог., Поезії, 1958, 120); [Мокрина:] Упіймала мене [Женя] наодинці, почала розпитувати і прямо аж тремтить у село!.. (Кроп., II, 1958, 295).
◊ [Аж усі] жи́жки́ тремтя́ть (тремті́ли) у кого — те саме, що Аж жи́жки́ трясу́ться (тру́сяться, труси́лися, затруси́лися, задрижа́ли) (див. жи́жки́). [Векла Циндря:] У мене і в самої усі жижки тремтять погарцювати в червоних черевиках (Укр. поети-романтики.., 1968, 475).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 243.