Я помираю вас. Така печаль...
- Андрусяк Іван -Я помираю вас. Така печаль.
Така зоря над віком перестане.
Говорить Бог: Прости мені, Іване,
прости мені за те, що я мовчав.
Я все прощу, бо нині я помер.
Я довго знав, що буду жити довше.
І чорний плащ облизує підошви,
і чорний місяць перерізав нерв.
Я все прощаю. Я запам'ятав,
в яку породу мозок цей залитий.
Вже опадає чорна самота
під покривало щирої молитви.
Уже цвите під мустом алича
і мартиролог складено нануво.
Прости мені, Даждьбоже чи Єгово,
прости мені за те, що я мовчав.
І тільки кадуб жовтої труни,
і під ногами миші яворові.
А сни виходять в збміть, і по них
ні сліду не лишається, ні крові...