Книжка - Сторінка 7

Оповім вам велику таємницю: диявол має таку заздрість до словенської мови, що ледве живий од гніву, радо б її вигубив дощенту і всю боротьбу свою на те подвигнув, щоб викликати до неї омерзіння, огиду та ненависть. А що дехто з наших ганить словенську мову і не любить її¹⁷, то знай певно, що це вони творять дійством того майстра і риганням духу його. А то через те диявол підняв боротьбу супроти словенської мови, що вона в найплодоносніша з усіх мов і наймиліша богові, оскільки без поганських хитрощів та настанов, тобто без граматик, риторик, діалектик¹⁸ та інших марнославних підступностей, які містять у собі диявола, а через просте, старанне читання без усіляких штудерств, що приводить до бога, творить простоту і смирення й підносить святий дух. "У злопідступну душу,— каже Премудрий,— не ввійде премудрість", адже нині латинська злопідступна душа, осліплена й насичена поганським марнославством і гордими догматами, страждає, бо ніяк не може вмістити божої премудрості й духовного розуму, смирення, простоти й беззлобності. Так само оберігайте, православні, од тієї трутизни дітей своїх, відтак знайте, істинно вам кажу: коли в когось дух любові прихилиться до цих поганських, марнотних, догідних світові цьому догматів, той запевне прогрішить у вірі й цілком одпаде від благочестя; ви ж нині увіч постраждали, коли спокусилися на латинську й мирську мудрість, отже, й благочестя втратили, у вірі знемощіли й похворіли, єресі породили й прогнівили того, в кого хрестилися. Чи не ліпше тобі вивчити Часословець, Псалтир, Октоїх¹⁹, Апостол і Євангеліє з іншими церковними книгами й бути простим боговгодником і вічне життя дістати, аніж осягнути Арістотеля і Платона і, називаючись у цьому житті мудрим філософом, зійти в геєну? Розваж! Мені здається, що ліпше аза не знати, тільки б до Христа дотиснутись, який блаженну простоту любить і в ній собі обитель чинить і там упокоюється. Отож знайте, що словенська мова перед богом більшу честь має, ніж еллінська та латинська. І це не байки. Зараз я про те не маю місця давати широкі докази, оскільки мова зайшла й далі точитиметься про очищення нашої православної церкви²⁰.

Священиками хай стають за правилами святих отців, а не з власної волі, заради плотської похоті, маєтків і панства приймають той сан. Кожного такого, хто сам наскакує, не приймайте, виганяйте й проклинайте і такого, хто присланий від короля без вашого обрання, адже ви не в папу хрестилися і не в королівську владу — ті ж бо дадуть вам вовків та лиходіїв, розбійників і антихристових таємників. Ліпше-бо вам без владик і без попів, поставлених од диявола, ходити до церкви і православ’я зберігати, аніж з владиками й попами, не від бога прикликаними, бути в церкві і з неї глумитися, а православ’я топтати. Не попи-бо нас спасуть, чи владики, чи митрополити, але православне таїнство віри нашої зі збереженням божих заповідей — оте нас має спасти! Отож ви пастиря собі такого вибирайте; спершу найменуйте кількох осіб, життям та розумом відомих, що вони благоговійні й правовірні, потому визначіть день та піст і учиніть всенощну, зібравшись до церкви,— молітесь богу, щоб дав і відкрив вам пастиря, тоді його через жеребок з-поміж отих названих і вибирайте. Бог же милостивий, моління вашого не відкине, вам пастиря дасть і з’явить; такого ви прийміть за пастиря, а тоді шукайте світську владу (тобто короля, хай він вибраного вами подасть), а коли він не схоче вам його подати і вас не послухає, побачите скоро, що дорешти оглухне й оніміє, адже його поставлено, щоб правим судом судив, а не сприяв звабам своєї віри. Тільки ви до бога з правдою звертайтеся, і все те вам бог чудотворно влаштує. Тих же проклятих владик аж ніяк не приймайте і молітесь, щоб були відігнані; а коли цього світська влада не хоче, узаконьте собі по всіх містах молитовний день і помолітеся богу. Тоді побачите цяцьку короля віри — папи римського, хто владарює над православними, дурною Руссю та греками, котрі в неволі перебувають. Очистіться од двоєженців і куплених церков²¹; монастирі, створені для благочестя, з фільварків перетворіть на спільне житло, оскільки нині прокляті владики починили собі фільварки із спільних монастирів і живлять у них мисливства, а не душі, що мають спасатись для вічного життя. Чернечого чину не лайте, але й самі богу моліться, щоб у тому чині життя своє скінчити, як давні ваші предки, котрі ще були в непорушному благочесті і милість божу мали близько при собі. А нині ви, поріддя їхнє, коли перемудріли, то й бога відігнали, і благочестя стратили, і смієтеся з чернечого чину, і ганьбите його духом проклятого диявола. Чи не відаєте, бідолахи, що коли б не було справдешніх ченців і боговгодників серед вас, уже б ви давно, як Содома й Гоморра²², горящою сіркою і вогнем у Лядській землі спопеліли. Та й навіщо ганьбиш скорбний слід до вічного життя, хіба ти щось добре твориш, стоячи на шляху просторім та погибельнім, хіба дивиться бог на твою багатослужну пиху, і на твою срібнопівмисну трапезу, і на твої пишностворені страви. І на твоє ласолюбне черево, і на твої ситі хорти та вижелі [вижель = мисливський пес], котрими ти тішишся і звеселяєшся. Повір мені, коли б вас іноки перед богом не заступали, уже б ви давно з усією своєю мирською утіхою щезли й погинули. Отож прошу тебе, любий мій брате, потерпи мене трохи: хочу про те з тобою побесідувати і тебе від тієї зваби звільнити, щоб уник ти гніву й божого суду за ті твої лайки й глузи.