Микита Кожум’яка - Сторінка 5
- Олесь Олександр -Д і д
Б’ємо тобі чолом,
Б’ємо й твоїй Княгині!
Минало тебе зло,
Мине тебе і нині.
Я Змія знав здавен
І силу його знаю:
Микиту щоб побив, —
Я, Князю, не гадаю.
Хіба що Змій огнем
Микиті спалить очі,
Та хлопець він верткий
І набік в час відскочить.
Князь із Княгинею пішли наперед.
Г о л о с (з дерева)
Ой, гляньте, гляньте: Змій!
П е р ш а д і в ч и н а
Ой лишенько, дивіться!
Д р у г а д і в ч и н а
Який страшний та злий!
І в сні таким не сниться.
Д р у г и й г о л о с
Микита одступив…
Д р у г а д і в ч и н а
Невже це з переляку?
Т р е т і й г о л о с
Микита не здригне:
Я знаю Кожум’яку.
П ’ я т и й г о л о с
Посипав іскри Змій.
Горять, вгорі літають,
Мов снігом золотим
Вітри у полі грають.
Ш о с т и й г о л о с
Схопились… ай, ай, ай!
Одскочили і стали…
Стоять і ждуть…
С ь о м и й г о л о с
Ну що ж?
Хоч боки розім’яли!
П е р ш и й г о л о с
Дивіться! Буде щось:
Микита наступає,
Тримає булаву,
Змій лапи потирає.
(Гук від удару).
Ага! Ото дістав!
Д р у г и й г о л о с
Дісталось і Микиті!
Д і д
Це, мабуть, перший бій
Такий на цілім світі.
Д р у г и й г о л о с
Ай, як розгнівавсь Змій!
Пустив, дивіться, пару,
Мов курява знялась.
О, знову кинув жару!
(Чути гупання булави).
Г о л о с (з дерева)
Не видко ані-ні!
Вся площа димом вкрита…
(Пауза)
Дивіться: Змій упав,
Спіткнувся і Микита.
Т р е т і й г о л о с
Схопились знов! Ай-ай!
(Чути: бух, бух, бух).
Ну, тут вже буде край!
Д р у г и й г о л о с
Погляньте: Змій зваливсь!
Це, мабуть, добре вшкварив!
Микита Змія взяв,
Ще раз об землю вдарив.
(Гупання).
Люди весь час ворушаться, деякі пробують вилізти на дерева, матері піднімають угору дітей.
Г о л о с (з дерева)
Як мертвий, Змій лежить…
Лежить і не здригнеться…
Микита в боки взявсь,
Стоїть собі й сміється.
К р и к и
— Слава, слава, слава!
— Слава, слава Микиті!
— Хай живе Князь!
— Хай живе Микита!
— Слава, слава, слава!
П е р ш и й г о л о с
Микита вже з палацу йде
І на руках виносить…
К р и к и
— Князівну, Князівну!
— Князівну несе!
— Хай живе Князь…
______________
1 Джу́ра — зброєносець.
2 Єдва́б — коштовна шовкова тканина.
3 Днесь — сьогодні.
Казка «Микита Кожум’яка» відома з часів Київської Русі. Вона згадується в «Повісті минулих літ». У давнину кожум’якою називали майстра, що обробляв шкіру.