На кожум’яках - Сторінка 27

С и д і р С в и р и д о в и ч (приступає до Гострохвостого.) Вон! Вон з мого двору! Щоб і слід ваш тут не смердів!

Є в д о к і я К о р н і ї в н а. Вон з нашого двору! Вон! Не треба нам такого зятя!

Г о р п и н а К о р н і ї в н а. Еге, вон, вон з двору! В тюрму його, в москалі! Обголить йому лоба та в арештанти! В Сибір його, в каторжну роботу!

Г о с т р о х в о с т и й. Що це таке з вами? Цілували мене, а тепер плюєте на мене, виганяєте з двору? Що мені Рябко та Скавичиха? Та я вам зробив велику честь, що переступив ваш поріг, що їв вашу погану стряпанину!

Є в д о к і я К о р н і ї в н а. Моя погана стряпанина!

Г о р п и н а К о р н і ї в н а. Моя погана стряпанина!

Є в д о к і я К о р н і ї в н а. Мою стряпанину їли не такі пани, як ви, та й ті хвалили! Мої паляниці хоч вези за границю! Оце дожилась! Погана моя стряпанина!

Г о с т р о х в о с т и й. Не вартий ваш хліб, щоб Свирид Йванович душив ним своє горло.

Є в д о к і я К о р н і ї в н а й Г о р п и н а К о р н і ї в н а. Пху на тебе, сатано! Острамив нас на ввесь куток.

Г о с т р о х в о с т и й. Тичуть мені за жінку якусь яблушницю, якусь міщанку, якусь Оленку… Що мені Кожум’яки? Нащо мені здалися оці кожум’яцькі шевці? Завтра піду на Липки й посватаю разом десять Євфросин, кругом обкованих золотом; завтра поїду вінчатись отут попід вашим двором, щоб заздрість скрутила вас оттак! Оттак!

С и д і р С в и р и д о в и ч, Є в д о к і я К о р н і ї в н а, Г о р п и н а К о р н і ї в на і Є в ф р о с и н а. Вон з двору! Вон з двору! Щоб твого й духу не чуть було! Щоб твій слід не смердів на нашому подвір’ї. (Приступають все ближче до Гострохвостого, він оступається до хвіртки.)

Г о с т р о х в о с т и й. (трохи подається назад до хвіртки). Чого ви приступаєте до мене? Ви думаєте, що я вас боюсь? Я зараз приведу сюди роту москалів, візьму силою Євфросину й повінчаюсь.

Є в ф р о с и н а. Мене візьме з москалями! Мене москалі поведуть в церкву до вінця? Ой, люта ж я, люта! (Бігає по сцені.) Я думала, що він чоловік розумний і благородний, а він швець, а він прахвост!

Г о с т р о х в о с т и й. Я швець ? Якби на вас не дівочий убір, я б вам дав знати шевця.

Є в ф р о с и н а. То. він сміє таке на мене говорити! Вон!

Г о с т р о х в о с т и й. (тихо.) А сто чортів на його голову! Пропало золото й срібло! Завтра спродають мою цилюрню! Ой, біда, біда! Йди, Свириде Йвановичу, додому та знов шкреби свинячі рила. (Тяжко зітхає.)

В с і. Вон з двору! Вон з двору! Щоб і дух твій тут не смердів, а то киями будемо ганяти!

ВИХІД 10
Т і с а м і й Б е р к о та В о л ь к о.
Б е р к о й В о л ь к о входять з векселями.

Б е р к о (до молодих). Поздоровляю вас з вінчанням. Дай вам боже, щоб ви жили довго, та грошей багато нажили, та щороку мені довги платили.

В о л ь к о (кланяється Євфросині). Поздоровляю вас з молодим мужем. Чи не заплатите ви за свого мужа довгів? Ми маємо його векселі, а він казав, що ви після весілля зараз заплатите.

Б е р к о. Вони казали, що ви все заплатите, бо ми вже ходимо до їх, ходимо та й ходимо, та й ходимо.

В о л ь к о. Щодня ходимо, і вранці, і ввечері ходимо, а він не платить. Каже, жінка заплатить. Ви багаті.

Є в ф р о с и н а. Яка жінка? Ми ще не вінчались і не будемо вінчатись.

Б е р к о. Ой гвулт!

В о л ь к о. Ой вей мір! Що це буде! Ой гвулт! (Хапається за пейси.)

С и д і р С в и р и д о в и ч. О! Бач. стара! Бач. куди б наші гроші пішли.

Є в ф р о с и н а. Та, хвалить бога, не підуть.

Б е р к о. Ой гвулт! Тателе! Мамеле!( Кричить.)

В о л ь к о. А гіра шварц ур! Ми його в суд, в тюрму! (До Гострохвостого.) Давайте гроші! Нащо нам ці векселі?

Б е р к о. Ми продамо його цилюрню! Ходім в суд!

Г о с т р о х в о с т и й. От тобі й кожум’яцька багата молода. По губах текло, та в рот не попало.

Б е р к о й В о л ь к о (приступають до Гострохвостого ). Ходім в суд позиватись. Ви нас надурили.

Г о с т р о х в о с т и й хоче втекти, жиди його ловлять за руки й ведуть з двора.

Б е р к о й В о л ь к о (кричать). Гвулт! В суд його ! Гвулт ! ( Виходять зГострохвостим. )

Є в ф р о с и н а, С и д і р С в и р и д о в и ч, Є в д о к і я К о р н і ї в н а т а Г о р п и н а К о р н і ї в н а. О туди тобі дорога!

ВИХІД 11
Т і с а м і без Гострохвостого, Волька та Берка.

1 — й б а с. От тобі й на! То це нам не прийдеться й випити.

2 — й б а с. Авжеж не прийдеться. коли молодий втік з двору.

1 — й б а с. В мене аж слинка котиться.

О л ь г а. Ой, який же шкандал вийшов! (Тихо.) Дурно плаття шила!

С и д і р С в и р и д о в и ч. Чого ж оце ми стоїмо та святу землю топчемо? Ходімо до хати ! (До гостей .)Прошу покірно до хати, та хоч вип’ємо по чарці. Одначе готувались к весіллю.

М и т р о п о л и ч і б а с и й ш а ф е р и. Ото розумна річ, бо в нас аж горло пересохло, дивлячись на цю кожум’яцьку комедію.

В с і йдуть в хату.

Завіса падає.
К і н е ц ь.