рис твоїх до шкла не завернути...
- Андрусяк Іван -рис твоїх до шкла не завернути
це відбиток а життя тонке
у скутарі крику гони скель
чути а не видко – і не чути
міниться парує (шелест шкла)
трав'яніє тихий подих шкіри
я збирався жити кличу звіра
шелестить – а то земля прийшла