Чужинець на чужій землі - Сторінка 40

Потім він глянув на інших.

Дорказ вилазила з басейну; вона була спантеличена, чи радше — стурбована, але не дуже сильно; Сміт відчував її впевненість у Джубалові. Ларрі стояв на краю басейну, звідки щойно виліз; у повітрі тремтіли краплі води, що падали з нього. Ларрі не був стурбований, скоріше захоплений та задоволений; його впевненість у Джубалові була абсолютною. Міріам була біля нього, і її настрій був чимось середнім між настроями Дорказ та Ларрі. Анна стояла там, де сиділа раніше, одягнена у довгу білу мантію, яку носила з собою впродовж усього дня. Сміт не міг повністю ґрокнути її настрій; він відчував у ній якусь холодну, непохитну дисципліну розуму Старійшини. Це налякало його — тому що Анна завжди була м'яка, спокійна й привітна.

Він бачив, що вона уважно спостерігає за Джубалом і готова допомогти йому. Так само як і Ларрі!.. І Дорказ!.. І Міріам! З несподіваним вибухом емпатичного катарсису Сміт зрозумів, що всі ці друзі були водними братами Джубала, а тому і його самого. Це неочікуване прозріння вразило його так, що він ледь не втратив якір, точку опори біля свого тіла. Заспокоївши себе так, як його вчили, він зупинився, щоб плекати та шанувати всіх їх, одного за одним та разом.

Джилл однією рукою трималася за край басейну, і Сміт знав, що вона пірнала униз, щоб перевірити, чи він у безпеці. Він відчув її... Але зараз Майк знав, що вона хвилювалася не тільки про його безпеку: Джилл відчувала іншу, більшу тривогу — тривогу, яку не полегшило знання, що її підопічний у безпеці під водою життя. Це дуже його стурбувало, тому він вирішив піти до неї, дати їй знати, що він поруч, що він поділяє її тривогу.

Він би так і зробив, якби не тьмяне, важке відчуття вини: він не був точно впевнений у тім, що Джубал хотів дозволити йому гуляти поблизу, поки його тіло сховане у басейні. Він пішов із собою на компроміс: він розділить тривогу — і дасть їм знати про свою присутність, якщо це знадобиться.

Потім Сміт поглянув на чоловіка, який вийшов з повітряного авто, відчув його емоції та відскочив від нього, — але спершу змусив себе уважно його оглянути як всередині, так і ззовні.

У спеціальній кишені, прикріпленій на ремені навколо талії, чоловік носив пістолет.

Сміт був точно впевнений, що то був пістолет. Він дослідив його дуже детально, порівнюючи з двома пістолетами, які колись бачив, перевіряючи, чи збігається він з визначенням у "Новому міжнародному словнику англійської мови" Вебстера (третє видання, надруковане у Спрінгфілді, Массачусетс).

Так, це був пістолет: не лише за формою, але також і за неправильністю, що оточувала та пронизувала його. Сміт подивився вниз на дуло, побачив, як воно має діяти, і його неправильність стала цілком очевидною.

Йому слід спрямувати та перемістити цю річ кудись, забираючи разом з нею її неправильність? Зробити це зараз — до того, як чоловік повністю вийде з авто? Сміт відчував, що так і треба зробити... Але Джубал казав йому колись не робити цього з пістолетом, поки він не скаже, що прийшов час.

Зараз Майк знав, що це було й справді точкою перетину кривих необхідності... Але вирішив балансувати на ній, аж доки все не ґрокне, — оскільки існувала ймовірність, що Джубал про це знав, тому й відправив його під воду, щоб вберегти від неправильних дій на точці перетину.

Він чекатиме... але зараз не спускатиме очей з цього пістолета та його неправильності. Тепер він не обмежений двома очима, спрямованими завжди в один бік; якби знадобилося, він зміг би побачити довкола себе усе. Майк продовжував спостерігати за пістолетом і, поки чоловік виходив з авто, заліз всередину.

Більше неправильностей, аніж він міг собі уявити! Інші чоловіки були тут, всі, окрім одного, товпилися біля дверей, їхні розуми пахли наче купа хауг, що вистежували необережних личинок... і кожний з них тримав у руках щось неправильне.

Як він і казав Джубалу, Сміт знав, що форма сама собою ніколи не є головним визначальним фактором; слід було піти по той бік форми — задля сутності, щоб її ґрокнути. Його власний народ проходив п'ять основних різновидів форм: яйце, личинка, пташеня, дорослий та Старійшина, у якого форми не було. Сутність Старійшини уже закладена у яйці.

Це щось, що тримали чоловіки, теж нагадувало пістолети. Але Сміт не був впевнений, що то були вони; спочатку він дуже обережно оглянув один з них. Предмет був значно більшим, аніж будь-який пістолет, який він коли-небудь бачив; його форма різко відрізнялася від них, а деталі були трохи іншими.

Це був пістолет.

Він оглянув і всі інші, кожен окремо, — і всі так само обережно. Це також були пістолети.

Один чоловік, що спокійно сидів поруч, маленький пістолет прикріпив на себе. Саме авто мало два величезні пістолети — плюс якісь інші речі, що їх Сміт не зміг ґрокнути, але які — він це відчував — теж були неправильними.

Він зупинився, серйозно розмірковуючи над тим, щоб скрутити авто, його вміст і всіх, хто у ньому, дозволивши йому зникнути. Але, на додачу до безстрокової марсіанської заборони марнування їжі, він іще знав, що не повністю ґрокнув, що відбувається. Краще рухатися повільно, спостерігати уважно, а потім допомогти і розділити точку перетину під керівництвом Джубала... І, якщо правильною дією було залишатися пасивним, — то повернутися у тіло, коли пройде точка перетину, і обговорити все це з Джубалом уже пізніше.

Він знову вийшов з авто. Він спостерігав, слухав і чекав. Перший чоловік обговорював з Джубалом багато речей, які Сміт міг лише зберегти без ґрокання; вони були за межами його досвіду. Інші чоловіки вийшли назовні і розійшлися; Сміт поширив свою увагу, щоб спостерігати за ними усіма. Машина піднялася, від'їхала назад, знову зупинилася, і це оживило істот всередині; Сміт ґрокав з ними наскільки, щоб поширити увагу, намагаючись, заспокоїти їхні переживання.

Перший чоловік подав Джубалові папери; потім їх передали Анні. Сміт читав разом з нею. Він розпізнав словникові форми як ті, що стосуються певних людських ритуалів владнання та рівноваги, — але оскільки він натрапляв на ці ритуали лише в юридичній бібліотеці Джубала, то не намагався ґрокнути сенс паперів — особливо тому, що, здавалося, вони геть не турбують Джубала. Неправильність полягала в чомусь іншому. Він із захватом розпізнав своє людське ім'я на двох документах; він завжди відчував дивне хвилювання, коли читав його — так, наче був у двох місцях одночасно, що взагалі-то неможливо для будь-кого, крім Старійшин.

Джубал і перший чоловік розвернулися і пішли до басейну. Анна трималася поблизу. Сміт трохи послабив своє відчуття часу і дозволив їм рухатися швидше — тримаючи час розтягнутим достатньо, щоб мати змогу зручно спостерігати відразу за усіма чоловіками. Ось підійшли ще двоє, і всі вони утворили маленьку групу.

Перший чоловік зупинився обабіч його друзів біля басейну і подивився на них. Потім він витягнув з кишені якусь картинку, глянув на неї, а потім подивився на Джилл. Сміт відчув, як зростали її страх і тривога, і йому також стало тривожно. Джубал колись казав йому: "Захищай Джилл. Не переймайся марнуванням їжі. Не переймайся нічим іншим. Захищай Джилл".

Звичайно, він захистив би Джилл у будь-якому разі — навіть ризикуючи якимось чином вчинити неправильно. Але саме зараз загальні настанови Джубала були надзвичайно доречними: вони залагоджували суперечності, лишаючи його розум неподільним.

Коли перший чоловік вказав на Джилл, а двоє чоловіків, які йшли поряд з ним, поспішили до неї з пістолетами, що просто випромінювали надзвичайну неправильність, Сміт потягнувся через свого Doppelganger[35] і дав кожному з них те крихітне викривлення, що спричиняло зникнення.

Перший чоловік витріщився туди, де вони були, потім потягнувся за своїм пістолетом — і його теж не стало.

Почали наближатись інші четверо. Сміт не хотів скручувати їх. Він відчував, що Джубалу більше сподобається, якщо він просто їх зупинить. Але зупинити річ — навіть попільничку — це робота, а Сміт зараз був відокремлений від свого тіла. Старійшини впоралися б із цим — з усіма чотирма разом, — але Сміт зробив те, що міг зробити. Те, що мав зробити.

Чотири легких дотики — вони зникли.

Він відчув інтенсивнішу неправильність, яка походила від машини, що стояла на землі, і відразу ж пішов туди. Ґрокнув швидке рішення, і машина з пілотом зникли.

Він майже випустив з поля зору машину, яка зависла у повітрі. Владнавши справу з її попередницею, Сміт почав розслаблятися, аж раптом несподівано відчув неправильність і наростання тривоги — і поглянув угору.

Друга машина приземлялася просто туди, де він зараз стояв. Сміт розтягнув відчуття часу на свій особистий ліміт і пішов до машини, що висіла у повітрі. Ретельно її оглянув, ґрокнув, що вона була засмічена межовою неправильністю, як і перша... І перекинув її у нескінченність. А потім повернувся до групи біля басейну.

Всі його друзі здавалися трохи схвильованими; Дорказ ридала, а Джилл підтримувала та заспокоювала її. Лише Анну, здавалося, не зачепили емоції, які, Сміт відчував, кипіли довкола нього. Але неправильність зникла — вся. А з нею і тривога, що перервала його медитацію перед цим. Він знав, що за допомогою Джилл Дорказ зцілиться швидше і краще, ніж будь-хто інший: Джилл завжди ґрокала пошкодження повністю й одразу. Стурбований емоціями, що вирували довкола, і трохи знервований тим, що на точці перетину він міг діяти не зовсім правильно, — чи що Джубал може так його ґрокнути, — Сміт вирішив, що зараз може піти. Він сковзнув назад у басейн, знайшов своє тіло, ґрокнув, що воно й досі там, де він його залишив, таке ж, як було, неушкоджене, — і знову сковзнув у нього.

Він мав намір обміркувати події, що сталися на точці перетину. Проте вони були надто нові, надто свіжі; Майк ще не був готовий охопити їх, плекати та шанувати тих чоловіків, яких мусив перемістити. Замість цього він з радістю повернувся до завдання, над яким працював: "щербет", "шербітлі", "шербетзайд"...

Він дійшов до "тінворка" і майже збирався зрозуміти "тайні", коли відчув, що до нього доторкнулася Джилл. Він вивернув язика і підготував себе, знаючи, що його брат Джилл не може дуже довго залишатися під водою без шкоди для себе.

Коли вона його торкнулася, він потягнувся, доторкнувся рукою до її обличчя й поцілував.