Диво-феєрверк - Сторінка 3

- Оскар Уайльд -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

У руках вони тримали казанок і оберемок хмизу.

— Мабуть, це делегація до мене, — мовив Фонтан і спробував набути гідного вигляду.

— Тю! — озвався один із хлопчаків. — Глянь-но на той нікудишній драний ціпок!

Цікаво, як він сюди потрапив, — і він витягнув палю з Фонтаном із канави.

— Нікудишній ціпок! — Фонтан аж захлинувся. — Неймовірно! Розкішний ціпок, ось що він сказав. Розкішний ціпок — це комплімент. Власне, він прийняв мене за одного з Придворних Достойників.

— Давай кинемо його у вогнище, — сказав другий хлопчик. — Тоді казанок швидше закипить.

Вони склали хмиз докупи, встромили палю з Фонтаном всередину і розпалили вогонь.

— Просто пречудово, — зрадів Фонтан. — Вони хочуть запустити мене серед білого дня, щоб усі мали змогу на мене намилуватися.

— Зараз ми трохи перепочинемо, — мовили хлопчаки, — а коли прокинемося, вода в казанку вже закипить.

Вони вляглися на траву й заплющили очі.

Фонтан сильно вимокнув, отже дуже довго не загорявся. Втім, нарешті вогонь дістався і його.

— Зараз я злечу! — оголосив він, розпрямився й напружився. — Я знаю, що піднімуся вище за зорі, значно вище за місяць і значно вище за сонце. Власне, я злечу так високо, що…

— Вз-з-з! Вз-з-з! Вз-з-з! — у він злетів у повітря.

— Чудово! — гукав він. — Я літатиму так вічно! Який я маю успіх!

Проте ніхто цього не побачив.

Раптом він відчув якийсь дивний лоскіт по всьому тілу.

— Зараз я вибухну, — крикнув Фонтан. — Я запалю увесь світ, я здійму такий галас, що ніхто ні про що інше й не говоритиме протягом року!

І він дійсно вибухнув. Ба-бах! Ба-бах! — розірвався порох. Тут не було сумнівів.

Проте ніхто цього не почув, навіть оті двійко хлопчаків, бо вони міцно заснули.

І лишилася від Фонтана тільки довга палиця, яка впала на спину Гуски, яка гуляла вздовж канави.

— Святий Боже! — заволала Гуска. — Зараз піде палаючий дощ!

І вона хутко пірнула під воду.

— Я знав, що викличу велику сенсацію, — видихнув Фонтан і затих навіки.