Ерато - Сторінка 5

Отже, коли вмирає лакедемонський цар із усього Лакедемону (3), крім спартанців обов'язково мають іти на похорон і певне число періойків. Коли з них та з ілотів, та з самих спартанців збирається в одному місці натовп із кількох тисяч, разом і чоловіки й жінки, вони наче оскаженілі б'ють себе по чолах і голосно оплакують померлого, кажучи, що цей цар, що помер, був найкращим. А якщо царя вбивали на війні, вони ставлять його статую і виносять на пишно оздобленому ліжку. Коли його вже поховали, то протягом десятьох днів не відбуваються ніяких зборів, не буває виборів на громадські посади, але протягом цих днів вони дотримують жалоби.

59. Вони схожі на персів(1) і ще в іншому: коли вмирає цар і на трон сходить інший цар, той, що одержує владу, звільняє спартанців, які щось винні цареві або громаді. Так і в Персії цар, який сідає на трон, звільняє міста від виплати податків, що вони їх перед тим виплачували.

60. Схожі ще на єгиптян лакедемонці й у цьому: в їхній країні вісники та ілоти й кухарі успадковують батьківське ремесло(1) і флейтист слідом за своїм батьком стає флейтистом, і кухар кухарем, і вісник вісником. їх не заступають інші, які займаються цим ремеслом, але вони успадковують батьківську професію. Так там це буває.

61. Коли Клеомен на той час перебував на Егіні і дбав про спільне благо Еллади, Демарат почав зводити на нього наклеп, не стільки заради егінців, але через заздрощі й ревнощі. Клеомен, із свого боку, повернувшись з Егіни, задумав позбавити його влади і знайшов для цього такий привід: Арістон(1), бувши царем Спарти, двічі одружувався, але не мав дітей. І оскільки він не хотів визнати, що він у цьому винуватий, то одружився ще й утретє. І ось за яких обставин це було.

В Арістона був приятель, один спартанець, і він так приятелював із ним, як ні з ким із інших громадян. Цей чоловік мав найуродливішу жінку серед усіх спартанських жінок, але колись вона була найбридкі-шою, а згодом стала найуродливішою. Оскільки вона була бридкою своїм обличчям, її годувальниця, зважаючи на те, що вона була дочкою багатих людей і була бридкою, і бачачи, крім того, що її батьки вважають її бридкість за нещастя для себе, коли вона переконалася в цьому, ось що вона взяла собі в голову. Вона носила її щодня до святилища Єлени, якне розташоване в місці, що називається Терапна (2) над храмом Феба. І щоразу, коли годувальниця приносила її туди, вона клала її перед статуєю і просила богиню вибавити дитину від її бридкості. Отже, одного разу, коли годувальниця поверталася з святилища, кажуть, що перед нею з'явилася якась жінка і спитала її, що вона несе на руках, і та пояснила їй, що несе дитину. Тоді жінка сказала годувальниці, щоб та показала їй дитину, але та відмовилася, бо батьки заборонили їй це робити. Проте, жінка наполягала. Нарешті, бачачи, що та жінка дуже цікавиться, вона показала їй дитину. І жінка, погладивши по голівці дитину, сказала, що та стане найкрасивішою серед усіх спартанських жінок. Саме після того дня почала змінюватися подоба дитини і коли вона досягла шлюбного віку, з нею одружився Агет, син Алкейда, той, про якого я сказав, що він був приятелем Арістона.

62. Виявилося, що Арістона занапастило кохання до цієї жінки. І ось що він тоді вигадав. Він пообіцяв своєму приятелеві, в якого була ця жінка, що він подарує йому з усіх своїх речей те, що той сам вибере і нехай його приятель зробить те саме й для нього, а той, зовсім не боячись за свою жінку, бо знав, що і в Арістона є жінка, погодився, і вони заприсягалися один одному зробити так.

Після цього, Арістон, із свого боку, дав Агетові, все, що той вибрав собі з його дорогоцінних речей, і коли Арістон натомість попросив дати йому заміну, тоді він зажадав собі жінку свого друга. Агет відповів йому, що жінка — це єдине, що він не може дати йому. Проте, оскільки він був зв'язаний присягою і примушений підступною вигадкою, нарешті віддав жінку другові.

63. Так Арістон прогнав свою другу жінку і одружився з третьою(1). І за короткий час, за неповні десять місяців, ця жінка народила цього Демарата, про якого вже йшлося. І коли він сидів на зборах із своїми ефорами, прийшов слуга.і приніс йому повідомлення, що в нього народився син. Проте, Арістон добре знав, коли саме він пошлюбив цю жінку і, підрахувавши на пальцях місяці, сказав, заприсягавшися: "Неможливо, що це моя дитина". Це чули всі ефори, але тоді вони не вважали сказане важливою подією (2). Виріс його син і Арістон розкаявся в тому, що він сказав, бо твердо повірив, що Демарат його син. Він дав йому ім'я Демарат (3) ось із якого приводу. Перед цією подією спартанці влаштували привселюдний молебень для того, щоб в Арістона народився син, бо він серед усіх спартанських царів найбільш прославився.

64. Минув час, помер Арістон і царську владу прийняв Демарат. Але, здається, доля так визначила, що стало відомим усе, що відбулося, і через це Демарат позбавився влади, бо перед тим Демарат посварився з Клеоменом(1) після того, як він віддалив військо з Елевсіни, а потім звів наклеп на Клеомена, коли той прибув на Егіну, щоб покарати егінців, що перейшли на сторону мідійців.

65. Клеомен палав нетерпінням помститися на Демараті і для цього порозумівся з Левтіхідом, сином Менарея і внуком Агіда(1), який був із тієї ж родини, що ї Демарат, із умовою, якщо він зробить його царем замість Демарата, тоді той піде з ним у похід проти егінців. А Левтіхід був смертельним ворогом Демарата, і це через таку обставину. Левтіхід заручився з Перкалою, дочкою Хілона, сина Демармена, а Демарат своїми хитрощами унеможливив шлюб Левтіхіда і викрав Перкалу і зробив її своєю жінкою. З цієї причини виникла ворожнеча Левтіхіда проти Демарата, і тоді з підказуванням Клеомена Левтіхід під присягою обвинуватив (3) Демарата, стверджуючи, що той не має права бути спартанським царем, бо він не син Арістона. Після цього обвинувачення під присягою він викликав його на суд, посилаючись на ті слова, що їх сказав Арістон, коли слуга приніс йому повідомлення, що народився син, але Арістон, підрахувавши місяці, заприсягався що це не його дитина. Отже, посилаючись на ті слова, Левтіхід викрив Демарата, що той народися не від Арістона, і що той не є законним царем Спарти, і він привів свідками тих ефорів (4), які на той час засідали з Арістоном і чули ті його слова.

66. Нарешті, оскільки ця справа викликала жваві обговорення, спартанці вирішили запитати пророче святилище Дельфів, чи Демарат є сином Арістона. Енергійно діючи, Клеомен добився, щоб на це питання відповіла Піфія. Він заручився ще підтримкою Кобона, сина Арістофан-та, особи з великим впливом у Дельфах, і Кобон умовив пророчицю Періаллу сказати те, що хотів Клеомен(1). Отже, Піфія, коли її спитали посланці, дала відповідь, що Демарат не син Арістона. Але згодом стало відомим про це і Кобона було вигнано з Дельфів і разом із ним Періаллу було звільнено з її почесної посади.

67. Так розвивалися події після відсунення Демарата від царської влади. Демарат утік із Спарти до мідійців через образу, що йому було завдано. Після того, як його усунули від влади, Демарат обіймав посаду, на яку його було обрано. Коли святкували гімнопедії(1) і на святкуванні був присутній як глядач Демарат (3), Левтіхід, який тоді став царем замість нього, послав свого слугу, щоб познущатися і принизити Демарата, і запитати його, як йому подобається його посада, що він одержав після посади царя. І це запитання уразило Демарата і він відповів, що уже випробував обидві посади, а Левтіхід ще не мав такої нагоди, але це запитання буде для лакедемонців початком або нечисленних нещасть, або нечисленного щастя. Так він сказав і потім закрив своє обличчя (3) і вийшов із театру додому, і, не гаячи часу, підготувався до жертвоприношення, і приніс у жертву Зевсові бугая, і покликав після того свою матір.

68. Коли прийшла його мати, він дав їй у руки частину нутрощів тварини(1) і гаряче став прохати її: "Матінко! Я заклинаю тебе в ім'я і всіх інших богів, і перед усім в ім'я цього Геркейського Зевса (2), скажи мені правду: хто мій справжній батько? Отже, Левтіхід, посварившися зі мною, запевняв, що ти завагітніла від першого твого чоловіка, коли прийшла в дім Арістона. Інші кажуть іще інше й ганебніше, ніби ти мала стосунки з одним із служанців, із пастухом віслюків (3), і ніби я його син. Отже, я тебе благаю і заклинаю сказати мені всю правду, бо якщо ти навіть і зробила щось із того, що розповсюджують, то ти не єдина, яка це зробила, є ще багато інших таких. А крім того, настирливо базікають у Спарті, ніби в Арістона не було сімені, щоб мати дітей, бо інакше йому народили б дітей його перші жінки".

69. Отже, він казав так, а мати відповіла йому: "Сине мій! Оскільки ти мене просиш і благаєш, як скажу тобі всю правду. Коли мене взяв Арістон у свій дім, на третю ніч після шлюбу, до мене прийшов якийсь привид в образі Арістона, переспав зі мною і потім вінки, що були в нього, він надяг на мою голову. А коли він зник, прийшов Арістон. Побачивши на мені вінки, він спитав, хто надяг їх на мене. Я відповіла, що той був він, але той цьому не повірив. Тоді я його клятвено запевнила і впевнено сказала, що він даремно відмовляється від того, що невдовзі перед тим прийшов і спав зі мною, і потім дав мені вінки. Коли Арістон побачив, ще я заприсягалася, він зрозумів, що це було від бога. І справді, вінки доводили, що це від святилища героя, що є перед брамою, якого звуть Астрабаком, але й ворожбити заявили, що то був цей герой. Тепер, синє мій, ти знаєш усе, про що хочеш довідатися. Отже, або ти народився від цього героя і твоїм батьком є цей Астрабак, або ним є Арістон, бо тієї ночі я зачала тебе. Що ж до іншого, на що посилаються твої вороги, кажучи, що сам Арістон, коли йому було принесено повідомлення про твоє народження, сказав у присутності багатьох людей, ніби ти не його син (бо звичайний час, десять місяців ще не минув), то він вимовив ці слова через незнання цієї справи(1). Бо жінки народжують і за дев'ять місяців і за сім, коли ще не минають десять місяців, а я, мій сине, народила тебе за сім місяців. Це зрозумів і сам Арістон за деякий час, після того, як вимовив ті слова.