Гамлет - Сторінка 8
- Вільям Шекспір -
Брут мене убивав.
Гамлет
Брутальне діло — вбити таке капітальне теля... Актори готові?
Розенкранц
Так, принце, ждуть лиш знаку від вас.
Королева
Ходи сюди, мій сину, сядь край мене.
Гамлет
Ні, ласкава пані, тут є сильніший магніт.
Полоній
(до короля) Еге-ге! Чуєте?
Гамлет
Панно, можна мені лягти вам на коліна?
(Лягає до ніг Офелії)
Офелія
Ні, принце.
Гамлет
Я хотів сказати: головою вам на коліна?
Офелія
Можна, принце.
Гамлет
Ви гадаєте, я мав на увазі щось негоже?
Офелія
Нічого я не гадаю, принце.
Гамлет
Чудова думка — лягти між дівочих ніг.
Офелія
Що ви сказали, принце?
Гамлет
Нічого.
Офелія
Вам весело, принце?
Гамлет
Кому, мені?
Офелія
Вам, принце.
Гамлет
О боже, та задля вас я ладен бути фіглярем. Що людині робити, як не веселитися. Он, гляньте, яка радісна моя мати, хоч минуло хіба дві години, як умер мій батько.
[60]
Офелія
Ні, тому вже двічі два місяці.
Гамлет
Так давно? Ну, коли так, то хай дідько ходить у чорному, а я буду в соболях. Господи! Два місяці як умер — і ще не забули? То можна сподіватися, що пам'ять про велику людину переживе її аж на півроку. Але, мати божа, краще б їй будувати церкви, а то поглине її забуття, мов того коника-стрибунця, якому епітафія "Плач без кінця, забуто стрибунця!".
Сурми. Починається пантоміма. Входять обнявшись два актори — король і. королева. Вона стає навколішки, виявляючи йому свою відданість. Він підводить її і схиляє їй голову на плече. Потім лягає серед квітів і засинає. Вона залишає його. Незабаром входить отруйник, знімає з нього корону, цілує її, вливає у вуха королю отруту й виходить. Повертається королева, бачить мертвого короля й жестами зображує розпач. Отруйник, у супроводі двох чи трьох осіб, увіходить знову, вдаючи, що поділяє її горе. Труп виносять. Отруйник спокушає королеву дарами. Вона якийсь час ніби обурюється, але врешті приймає його залицяння. Виходять.
Офелія
Що це значить, принце?
Гамлет
Ет, це підступне лиходійство, що значить — потаємний злочин.
Офелія
Може, це нам показали зміст п'єси?
Входить Пролог.
Гамлет
Дізнаємось від цього молодця. Актори не вміють берегти таємницю й усе розплещуть.
Офелія
Він розкаже, що нам показали?
Гамлет
Еге, і що ви йому покажете. Не соромтесь показати, а він не посоромиться розказати.
Офелія
Ви жартун, негідний жартун. Я краще слухатиму п'єсу.
Пролог
І нас, і цю виставу
Вам складено в забаву,
Послухайте ласкаво.
(Виходить)
Гамлет
Це пролог чи напис на каблучці?
Офелія
Це вступ, але короткий.
Гамлет
Як жіноче кохання.
Входять два актори, що зображують короля й королеву.
Актор-король
Вже тридцять раз об'їхав Феб круг сфери
Нептунових глибин, ланів Церери,
[61]
І місяць тридцять по дванадцять раз
Світив огнем позиченим і гас,
Відколи Гіменей з'єднав нам руки,
Аби серця не відали розлуки.
Актор-королева
Хай сонце й місяць тридцять років знов
З небес глядять на палахку любов!
Та горе нам — ти так змарнів з недуги,
Став на здоров'я й сили недолугий,
Що я журюсь. Хай я журюсь сама;
Тобі, мій пане, в тім журби нема.
Бо в жінки страх з любов'ю в повній згоді:
То їх нема, а то їх змірять годі.
Ти знаєш здавна, як кохаю я;
Мій страх великий, як любов моя.
В палкім коханні і пусте жахає.
Хто все бере до серця, той кохає.
Актор-король
Покину, люба, скоро я тебе...
Мене не носить тіло заслабе.
А ти живи на білім світі гоже,
Шановна, люблена; зустрінеш, може
Собі до пари ще...
Актор-королева
Мовчи, ні слова!
Така любов — це зрада вже готова.
Із другим хай господь мене поб'є!
Це лиш для тих, хто першого уб'є.
Гамлет
(убік)
Полин, полин!
Актор-королева
Коли йдемо ми, жони, вдруге в шлюб —
Не другий муж, а ниций зиск нам люб.
Я б ще раз мужа вмерлого убила,
Якби на ложі другого пестила.
Актор-король
Я вірю: серцем ти заприсяглась,
Та добрий намір міниться всякчас.
У пам'яті всі наміри в неволі:
Народженням міцні, диханням кволі.
Зелений плід на дереві висить,-
Достигнувши ж, нетрушений злетить.
Ніхто так зле не платить борг нікому,
[62]
Як той, що завинить собі самому;
Клянеться він, коли з жаги пала,-
Жага минула — і клятьба сплила.
І втіха й горе в навіснім буянні —
Руйнівники, до себе невблаганні;
Де більше радощів, там більше й лих;
Всміхнеться плач, і враз заплаче сміх.
Цей світ несталий, тож нема в тім дива,
Що, як талан, така й любов мінлива:
Талан з любов'ю, з таланом любов.
І хто кого веде — на це відмов!
Багатий впав — і друзі геть від нього,
Бідак піднявсь — і друзі край порога.
Любов за таланом біжить свій пруг:
Хто в шані й силі, всякий тому друг,
А хто на друзів покладеться в скруті,
Той зможе тільки ворогів набути.
Але вертаю мову знов на путь:
Бажання й доля в розбраті живуть
І трощать впень найкращу нашу гадку;
Початок — наш, кінець — в руці випадку:
Гадаєш ти не йти більш до вінця,
Та вмре твій муж,— а з ним і думка ця.
Актор-королева
Не дай земля мені плодів, твердь — світла!
Геть втіхи дня, сни ночі з мого житла!
Надію й віру розпач хай потне!
Проказо самоти, врази мене!
Недоля зла, що вічно грозить щастю,
Нехай мій дім і плід поб'є напастю!
Моїй гризоті вік не знать кінця,
Як, повдовівши, стану до вінця!
Гамлет
А що, як вона зламає клятву?
Актор-король
Це клятва клятв. Лиши мене тут, мила;
Втомився я, за день ослабла сила;
Відновить сон її.
(Засинає)
Актор-королева
Спочинь ві сні:
Хай лихо нас мине на довгі дні!
(Виходить)
Гамлет
Пані, чи вам до вподоби вистава?
Королева
Ця жінка, по-моєму, забагато обіцяє.
[63]
Гамлет
О, вона додержить слова.
Король
Ви знаєте зміст? У нім нічого образливого?
Гамлет
Ні, ні. Тільки жартують, труять жартома. Ні словечка образливого.
Король
Як зветься п'єса?
Гамлет
"Мишоловка". Чому така назва? Це фігурально. П'єса зображує вбивство, вчинене у Відні. Гонзаго — ім'я герцога, його дружина — Баптіста. Зараз побачите. Мерзенна історія. Та що нам з того? Вашої величності і нас, у кого сумління чисте, це не стосується. Хай ґедзається коростява шкапа, а нам не свербить.
Входить актор — Луціан.
Це такий собі Луціан, небіж королів.
Офелія
3 вас добрий хор, принце.
Гамлет
Я міг би говорити за вас і за вашого коханого, коли б мені бачити, як ті ляльки фліртують.
Офелія
Ви гострий, принце, гострий.
Гамлет
Вам довелось би постогнати, щоб затупити моє вістря.
Офелія
Що далі, то гірше.
Гамлет
Хто збирається заміж, має знати, що у подружньому житті саме так і буває. Починай, душогубе! Кинь отак безбожно викривлятись і починай. Ну! "І кряче ворон, кличучи до помсти".
Луціан
Рука тверда, мисль чорна, смертний сік
І слушний час — ніхто не взна повік.
Труйзілля, в північ збиране й закляте,
Троїсто чумлене вогнем Гекати,
Страшною спілкою природи й чар
Згуби життя самому пеклу в дар!
(Вливає отруту в ухо сонному)
Гамлет
Він труїть його в саду, щоб самому посісти трон. Ім'я герцога Гонзаго. Ця повість дійшла до нас, написана добірною італійською мовою. Зараз ви побачите, як убивця-домагається кохання в Гонзагової дружини.
Офелія
Король встає.
Гамлет
Га, злякався холостого пострілу?
Королева
Що з вашою величністю?
[64]
Полоній
Припиніть виставу!
Король
Світла мені! Ходімо геть!
Усі
Світла, світла, світла!
Всі, крім Гамлета й Гораціо, виходять.
Гамлет
Поранений олень реве і тікає,
Здоровому — все ніпочім.
Один собі спить, поки другий чуває,
І держиться світ наш на тім.
Невже з цим, друже мій, та з лісом пір'я на голові,— якби доля зрадила мене,— та ще з штучними трояндами на черевиках не попав би я в акторську трупу?
Гораціо
На півпаю.
Гамлет
На цілий.
Дамоне, друже без химер!
Держава ця була
В руці Юпітера; тепер —
Під копитом... павича.
Гораціо
Ви б хоч риму додали.
Гамлет
О любий Гораціо, за кожне слово привида дав би по тисячі червінців. Ти завважив?
Гораціо
Дуже добре, принце.
Гамлет
Коли мовилось про отруєння?
Гораціо
Я все добре бачив.
Гамлет
Ага! Музики, гей! Гей, дударі!
Коли король не тішиться з вистав,
Вони його не тішать, щоб ти знав.
Гей, музики!
Входять знов Розенкранц і Гільденстерн.
Гільденстерн
Ласкавий принце, дозвольте на одне слово.
Гамлет
Хоч і на цілу історію.
Гільденстерн
Король, пане...
Гамлет
Так, пане, що з ним?
Гільденстерн
Пішов у свої покої надзвичайно розстроєний.
Гамлет
Від вина?
Гільденстерн
Ні, пане, скоріш від жовчі.
Гамлет
Ви вчинили б куди мудріше, сповістивши про [55] це лікаря. Бо коли я сам дам йому проносного, то жовч, чого доброго, ще дужче розіллється.
Гільдєнстерн
Ласкавий нринце, будьте послідовнішим і не сахайтеся теми розмови, мов дикий кінь.
Гамлет
Вважайте, що ви вже мене приручили. Говоріть.
Гільдєнстерн
Королева, ваша матінна, превельми засмучена і послала мене до вас.
Гамлет
Радий вас бачити.
Гільдєнстерн
Мій добрий принце, тут ґречність, здається, не до речі. Якщо ви будете ласкаві дати мені відповідь, гідну здорового глузду, Яувиконаю веління вашої матінки. Як ні, то дозвольте мені піти геть і на цім кінчити справу.
Гамлет
Не можу, пане.
Гільдєнстерн
Що не можете, принце?
Гамлет
Дати вам відповідь, гідну здорового глузду. Мій глузд нездужає. Відповім вам, як зможу. Тобто не вам, а матері. Отже, ближче до діла. Моя мати, кажете...
Розенкранц
Каже, що ваше поводження вельми її вразило й налякало.
Гамлет
О дивний син, що може так дивувати матірі А за материнським ляком нічого не йде назирці? Повідайте.
Розенкранц
Вона бажає порозмовляти з вами в себе в покої, перше ніж ви підете спати.
Гамлет
Нашого послуху вистачить на десять матерів. Які ще у вас справи до нас?
Розенкранц
Мій принце, ви колись любили мене.
Гамлет
(показуючи на свої руки)
Як і тепер, клянусь цими хапугами й злодюгами.
Розенкранц
Ласкавий принце, в чім причина вашої недуги? Ви швидше позбудетеся напасті, звіривши друзям своє горе.
Гамлет
Моє майбутнє таке непевне.
Розенкранц
Чи може це бути, коли сам король підтвердив ваше право на датську корону?
Гамлет
Е, добродію, доки те сонце зійде... жаль, прислів'я трохи підтоптане.
Входять актори з флейтами.
[66]
А, флейти! Дайте-но мені одну.
(До Гільденстерна)
Відійдімо, я хочу сказати вам кілька слів наодинці. Чому ви весь час тримаєтеся з того боку, звідки вітер віє, наче намагаєтеся загнати мене у тенета?
Гільдєнстерн
О принце, моє зухвальство — з відданості вам, а настирливість — із любові до вас.
Гамлет
Щось я цього гаразд не втямлю. Ось вам флейта.
Гамлет
Брутальне діло — вбити таке капітальне теля... Актори готові?
Розенкранц
Так, принце, ждуть лиш знаку від вас.
Королева
Ходи сюди, мій сину, сядь край мене.
Гамлет
Ні, ласкава пані, тут є сильніший магніт.
Полоній
(до короля) Еге-ге! Чуєте?
Гамлет
Панно, можна мені лягти вам на коліна?
(Лягає до ніг Офелії)
Офелія
Ні, принце.
Гамлет
Я хотів сказати: головою вам на коліна?
Офелія
Можна, принце.
Гамлет
Ви гадаєте, я мав на увазі щось негоже?
Офелія
Нічого я не гадаю, принце.
Гамлет
Чудова думка — лягти між дівочих ніг.
Офелія
Що ви сказали, принце?
Гамлет
Нічого.
Офелія
Вам весело, принце?
Гамлет
Кому, мені?
Офелія
Вам, принце.
Гамлет
О боже, та задля вас я ладен бути фіглярем. Що людині робити, як не веселитися. Он, гляньте, яка радісна моя мати, хоч минуло хіба дві години, як умер мій батько.
[60]
Офелія
Ні, тому вже двічі два місяці.
Гамлет
Так давно? Ну, коли так, то хай дідько ходить у чорному, а я буду в соболях. Господи! Два місяці як умер — і ще не забули? То можна сподіватися, що пам'ять про велику людину переживе її аж на півроку. Але, мати божа, краще б їй будувати церкви, а то поглине її забуття, мов того коника-стрибунця, якому епітафія "Плач без кінця, забуто стрибунця!".
Сурми. Починається пантоміма. Входять обнявшись два актори — король і. королева. Вона стає навколішки, виявляючи йому свою відданість. Він підводить її і схиляє їй голову на плече. Потім лягає серед квітів і засинає. Вона залишає його. Незабаром входить отруйник, знімає з нього корону, цілує її, вливає у вуха королю отруту й виходить. Повертається королева, бачить мертвого короля й жестами зображує розпач. Отруйник, у супроводі двох чи трьох осіб, увіходить знову, вдаючи, що поділяє її горе. Труп виносять. Отруйник спокушає королеву дарами. Вона якийсь час ніби обурюється, але врешті приймає його залицяння. Виходять.
Офелія
Що це значить, принце?
Гамлет
Ет, це підступне лиходійство, що значить — потаємний злочин.
Офелія
Може, це нам показали зміст п'єси?
Входить Пролог.
Гамлет
Дізнаємось від цього молодця. Актори не вміють берегти таємницю й усе розплещуть.
Офелія
Він розкаже, що нам показали?
Гамлет
Еге, і що ви йому покажете. Не соромтесь показати, а він не посоромиться розказати.
Офелія
Ви жартун, негідний жартун. Я краще слухатиму п'єсу.
Пролог
І нас, і цю виставу
Вам складено в забаву,
Послухайте ласкаво.
(Виходить)
Гамлет
Це пролог чи напис на каблучці?
Офелія
Це вступ, але короткий.
Гамлет
Як жіноче кохання.
Входять два актори, що зображують короля й королеву.
Актор-король
Вже тридцять раз об'їхав Феб круг сфери
Нептунових глибин, ланів Церери,
[61]
І місяць тридцять по дванадцять раз
Світив огнем позиченим і гас,
Відколи Гіменей з'єднав нам руки,
Аби серця не відали розлуки.
Актор-королева
Хай сонце й місяць тридцять років знов
З небес глядять на палахку любов!
Та горе нам — ти так змарнів з недуги,
Став на здоров'я й сили недолугий,
Що я журюсь. Хай я журюсь сама;
Тобі, мій пане, в тім журби нема.
Бо в жінки страх з любов'ю в повній згоді:
То їх нема, а то їх змірять годі.
Ти знаєш здавна, як кохаю я;
Мій страх великий, як любов моя.
В палкім коханні і пусте жахає.
Хто все бере до серця, той кохає.
Актор-король
Покину, люба, скоро я тебе...
Мене не носить тіло заслабе.
А ти живи на білім світі гоже,
Шановна, люблена; зустрінеш, може
Собі до пари ще...
Актор-королева
Мовчи, ні слова!
Така любов — це зрада вже готова.
Із другим хай господь мене поб'є!
Це лиш для тих, хто першого уб'є.
Гамлет
(убік)
Полин, полин!
Актор-королева
Коли йдемо ми, жони, вдруге в шлюб —
Не другий муж, а ниций зиск нам люб.
Я б ще раз мужа вмерлого убила,
Якби на ложі другого пестила.
Актор-король
Я вірю: серцем ти заприсяглась,
Та добрий намір міниться всякчас.
У пам'яті всі наміри в неволі:
Народженням міцні, диханням кволі.
Зелений плід на дереві висить,-
Достигнувши ж, нетрушений злетить.
Ніхто так зле не платить борг нікому,
[62]
Як той, що завинить собі самому;
Клянеться він, коли з жаги пала,-
Жага минула — і клятьба сплила.
І втіха й горе в навіснім буянні —
Руйнівники, до себе невблаганні;
Де більше радощів, там більше й лих;
Всміхнеться плач, і враз заплаче сміх.
Цей світ несталий, тож нема в тім дива,
Що, як талан, така й любов мінлива:
Талан з любов'ю, з таланом любов.
І хто кого веде — на це відмов!
Багатий впав — і друзі геть від нього,
Бідак піднявсь — і друзі край порога.
Любов за таланом біжить свій пруг:
Хто в шані й силі, всякий тому друг,
А хто на друзів покладеться в скруті,
Той зможе тільки ворогів набути.
Але вертаю мову знов на путь:
Бажання й доля в розбраті живуть
І трощать впень найкращу нашу гадку;
Початок — наш, кінець — в руці випадку:
Гадаєш ти не йти більш до вінця,
Та вмре твій муж,— а з ним і думка ця.
Актор-королева
Не дай земля мені плодів, твердь — світла!
Геть втіхи дня, сни ночі з мого житла!
Надію й віру розпач хай потне!
Проказо самоти, врази мене!
Недоля зла, що вічно грозить щастю,
Нехай мій дім і плід поб'є напастю!
Моїй гризоті вік не знать кінця,
Як, повдовівши, стану до вінця!
Гамлет
А що, як вона зламає клятву?
Актор-король
Це клятва клятв. Лиши мене тут, мила;
Втомився я, за день ослабла сила;
Відновить сон її.
(Засинає)
Актор-королева
Спочинь ві сні:
Хай лихо нас мине на довгі дні!
(Виходить)
Гамлет
Пані, чи вам до вподоби вистава?
Королева
Ця жінка, по-моєму, забагато обіцяє.
[63]
Гамлет
О, вона додержить слова.
Король
Ви знаєте зміст? У нім нічого образливого?
Гамлет
Ні, ні. Тільки жартують, труять жартома. Ні словечка образливого.
Король
Як зветься п'єса?
Гамлет
"Мишоловка". Чому така назва? Це фігурально. П'єса зображує вбивство, вчинене у Відні. Гонзаго — ім'я герцога, його дружина — Баптіста. Зараз побачите. Мерзенна історія. Та що нам з того? Вашої величності і нас, у кого сумління чисте, це не стосується. Хай ґедзається коростява шкапа, а нам не свербить.
Входить актор — Луціан.
Це такий собі Луціан, небіж королів.
Офелія
3 вас добрий хор, принце.
Гамлет
Я міг би говорити за вас і за вашого коханого, коли б мені бачити, як ті ляльки фліртують.
Офелія
Ви гострий, принце, гострий.
Гамлет
Вам довелось би постогнати, щоб затупити моє вістря.
Офелія
Що далі, то гірше.
Гамлет
Хто збирається заміж, має знати, що у подружньому житті саме так і буває. Починай, душогубе! Кинь отак безбожно викривлятись і починай. Ну! "І кряче ворон, кличучи до помсти".
Луціан
Рука тверда, мисль чорна, смертний сік
І слушний час — ніхто не взна повік.
Труйзілля, в північ збиране й закляте,
Троїсто чумлене вогнем Гекати,
Страшною спілкою природи й чар
Згуби життя самому пеклу в дар!
(Вливає отруту в ухо сонному)
Гамлет
Він труїть його в саду, щоб самому посісти трон. Ім'я герцога Гонзаго. Ця повість дійшла до нас, написана добірною італійською мовою. Зараз ви побачите, як убивця-домагається кохання в Гонзагової дружини.
Офелія
Король встає.
Гамлет
Га, злякався холостого пострілу?
Королева
Що з вашою величністю?
[64]
Полоній
Припиніть виставу!
Король
Світла мені! Ходімо геть!
Усі
Світла, світла, світла!
Всі, крім Гамлета й Гораціо, виходять.
Гамлет
Поранений олень реве і тікає,
Здоровому — все ніпочім.
Один собі спить, поки другий чуває,
І держиться світ наш на тім.
Невже з цим, друже мій, та з лісом пір'я на голові,— якби доля зрадила мене,— та ще з штучними трояндами на черевиках не попав би я в акторську трупу?
Гораціо
На півпаю.
Гамлет
На цілий.
Дамоне, друже без химер!
Держава ця була
В руці Юпітера; тепер —
Під копитом... павича.
Гораціо
Ви б хоч риму додали.
Гамлет
О любий Гораціо, за кожне слово привида дав би по тисячі червінців. Ти завважив?
Гораціо
Дуже добре, принце.
Гамлет
Коли мовилось про отруєння?
Гораціо
Я все добре бачив.
Гамлет
Ага! Музики, гей! Гей, дударі!
Коли король не тішиться з вистав,
Вони його не тішать, щоб ти знав.
Гей, музики!
Входять знов Розенкранц і Гільденстерн.
Гільденстерн
Ласкавий принце, дозвольте на одне слово.
Гамлет
Хоч і на цілу історію.
Гільденстерн
Король, пане...
Гамлет
Так, пане, що з ним?
Гільденстерн
Пішов у свої покої надзвичайно розстроєний.
Гамлет
Від вина?
Гільденстерн
Ні, пане, скоріш від жовчі.
Гамлет
Ви вчинили б куди мудріше, сповістивши про [55] це лікаря. Бо коли я сам дам йому проносного, то жовч, чого доброго, ще дужче розіллється.
Гільдєнстерн
Ласкавий нринце, будьте послідовнішим і не сахайтеся теми розмови, мов дикий кінь.
Гамлет
Вважайте, що ви вже мене приручили. Говоріть.
Гільдєнстерн
Королева, ваша матінна, превельми засмучена і послала мене до вас.
Гамлет
Радий вас бачити.
Гільдєнстерн
Мій добрий принце, тут ґречність, здається, не до речі. Якщо ви будете ласкаві дати мені відповідь, гідну здорового глузду, Яувиконаю веління вашої матінки. Як ні, то дозвольте мені піти геть і на цім кінчити справу.
Гамлет
Не можу, пане.
Гільдєнстерн
Що не можете, принце?
Гамлет
Дати вам відповідь, гідну здорового глузду. Мій глузд нездужає. Відповім вам, як зможу. Тобто не вам, а матері. Отже, ближче до діла. Моя мати, кажете...
Розенкранц
Каже, що ваше поводження вельми її вразило й налякало.
Гамлет
О дивний син, що може так дивувати матірі А за материнським ляком нічого не йде назирці? Повідайте.
Розенкранц
Вона бажає порозмовляти з вами в себе в покої, перше ніж ви підете спати.
Гамлет
Нашого послуху вистачить на десять матерів. Які ще у вас справи до нас?
Розенкранц
Мій принце, ви колись любили мене.
Гамлет
(показуючи на свої руки)
Як і тепер, клянусь цими хапугами й злодюгами.
Розенкранц
Ласкавий принце, в чім причина вашої недуги? Ви швидше позбудетеся напасті, звіривши друзям своє горе.
Гамлет
Моє майбутнє таке непевне.
Розенкранц
Чи може це бути, коли сам король підтвердив ваше право на датську корону?
Гамлет
Е, добродію, доки те сонце зійде... жаль, прислів'я трохи підтоптане.
Входять актори з флейтами.
[66]
А, флейти! Дайте-но мені одну.
(До Гільденстерна)
Відійдімо, я хочу сказати вам кілька слів наодинці. Чому ви весь час тримаєтеся з того боку, звідки вітер віє, наче намагаєтеся загнати мене у тенета?
Гільдєнстерн
О принце, моє зухвальство — з відданості вам, а настирливість — із любові до вас.
Гамлет
Щось я цього гаразд не втямлю. Ось вам флейта.