Гаррі Поттер і Келих Вогню - Сторінка 70

Тим часом мадам Максім намагалася стримати Флер Делякур, котра ледь не в істериці поривалася скочити у воду.

— Ґабгіель! Ґабгіель! Вона мегтва? Вона дихає?

— Усе гаразд! — намагався крикнути їй Гаррі, але був такий виснажений, що ледве міг говорити — не те, що кричати.

Персі обхопив Рона і тяг його на берег ("Відшепишь, Пегші, жі мною вше добге!"). Дамблдор і Беґмен підтримували Гаррі. Флер вирвалася від мадам Максім і обіймала сестру.

— Це все ґгинділи... вони на мене напали, пгокляті... о Ґабгіель, я вже думала... думала, що...

— Ану, підійди сюди, — почувся голос мадам Помфрі. Вона схопила Гаррі й потягла до Герміони та інших. Потім загорнула його в ковдру так туго, наче то була гамівна сорочка, і влила в горло якогось гарячого зілля. У Гаррі з вух аж пара пішла.

— Гаррі, ти молодець! — закричала Герміона. — Ти виконав завдання, ти сам здогадався, сам самісінький!

— Ну... — промовив Гаррі. Він сказав би їй про Добі, але якраз помітив, що за ним спостерігає Каркароф. Він єдиний з суддів не вийшов з за столу, єдиний, хто не виказував радості й полегшення від того, що Гаррі, Рон та сестра Флер повернулися назад неушкоджені. — Так, це правда, — сказав Гаррі, трохи підвищивши голос, щоб Каркароф його почув.

— Ти мати водяний жучок у волоссі, Гер мов ніно! — сказав Крум.

Гаррі здалося, ніби Крум намагається привернути її увагу — можливо, аби нагадати, що він щойно врятував їй життя. Герміона нетерпляче струснула з волосся жучка й сказала:

— Але ти, Гаррі, так запізнився... Довго нас шукав?

— Та ні... Я знайшов вас вчасно...

Гаррі почувався ще більшим дурнем. Тепер, як він вийшов з води, йому було цілком зрозуміло, що Дамблдорові заходи безпеки не допустили б смерті заручника лише тому, що чемпіон не з'явився. Треба було просто хапати Рона й пливти. Тоді він був би першим... Седрик та Крум не гаяли часу, не думали про інших. Вони не поставилися до пісні підводних істот аж так серйозно...

Дамблдор нахилився над водою, захопившись розмовою з русалкою — мабуть, головною — особливо дикою й жахливою на вигляд. Дамблдор видавав такі ж скрипучі звуки, якими спілкувалися водяники й русалки, перебуваючи на суші — вочевидь, він знав їхню мову. Врешті решт він випростався, повернувся до колег і сказав:

— Думаю, перед тим, як виставити оцінки, треба порадитися.

Судді відійшли на нараду. Мадам Помфрі визволила Рона з лещат Персі. Потім підвела Рона до всіх, дала йому ковдру й перцевої настоянки, а тоді пішла по Флер та її сестру. У Флер було багато порізів на обличчі та на руках, мантія була порвана, та вона зовсім на це не зважала й не дозволила мадам Помфрі її оглянути.

— Подоглядайте за Ґабгіель, — сказала Флер і обернулася до Гаррі:

— Ти її вгятував, — промовила вона, майже не дихаючи. — Хоч вона й не була твоя загучниця.

— Так, — підтвердив Гаррі, котрий тепер щиро шкодував, що не покинув усіх трьох прив'язаними до статуї.

Флер присіла, поцілувала Гаррі в обидві щоки (Гаррі відчув, як вони запалали, і не здивувався б, якби з вух знову пішла пара), а тоді звернулася до Рона:

— І ти теж д'опомагав...

— Еге ж, — не заперечував Рон, сповнений надії. — Трішки...

Флер розцілувала і його. Герміона аж закипіла з люті, але саме тієї миті позад них прогримів магічно посилений голос Лудо Беґмена. Усі аж підскочили з несподіванки. Лудо закликав трибуни до тиші.

— Пані й панове, ми прийняли рішення. Отаманка русалок та водяників Муркус розповіла нам про все, що відбувалося на дні озера, і тому ми вирішили — за п'ятдесятибальною шкалою — виставити такі оцінки...

Міс Флер Делякур, хоч і продемонструвала блискуче застосування бульбашкоголових чарів, була атакована ґринділами біля самісінької мети і тому не змогла врятувати свою заручницю. Її оцінка — двадцять п'ять балів.

Трибуни відповіли оплесками.

— Я заслюжила нуль балів, — промовила Флер глибоким голосом, похитуючи своєю чарівною голівкою.

— Містер Седрик Діґорі, котрий теж використав бульбашкоголові чари, першим повернувся зі своєю заручницею, хоч і з'явився на хвилину пізніше встановленого часу. — Натовп вибухнув шаленими вигуками. Кричали переважно гафелпафці. Гаррі помітив, як Чо обдарувала Седрика гарячим поглядом. — Тому його оцінка — сорок сім балів.

Серце в Гаррі завмерло. Якщо Седрик не вклався в час, то він і поготів.

— Містер Віктор Крум використав недовершену форму трансфігурації, яка, одначе, виявилася ефективною, тож він повернувся зі своєю заручницею другим. Його оцінка — сорок балів.

Каркароф плескав особливо сильно і аж світився зверхністю.

— Містер Гаррі Поттер досяг прекрасного ефекту, вживши зяброрості, — вів далі Беґмен. — Він повернувся останнім і витратив на завдання набагато більше встановленого часу. Одначе отаманка русалок та водяників повідомила нам, що містер Поттер першим знайшов заручників, а причиною його затримки стало рішення повернути в безпечне місце усіх заручників, а не лише свого.

Герміона й Рон обдарували Гаррі напіврозгніваними напівспівчутливими поглядами.

— Більшість суддів, — у цьому місці Беґмен з обуренням глянув на Каркарофа, — вважають, що цей вчинок демонструє його високі моральні якості і заслуговує найвищих оцінок. Однак... оцінка містера Поттера — сорок п'ять балів.

У Гаррі всередині все підстрибнуло — він поділяв перше місце з Седриком. Заскочені зненацька Рон та Герміона вражено глянули на Гаррі, а потім почали сміятися й аплодувати разом з усіма.

— Молодець, Гаррі! — намагався перекричати галас Рон. — Ти не був дурний — ти продемонстрував свої високі моральні якості!

Флер теж аплодувала щосили, зате Крум не палав радістю. Він знову спробував втягти Герміону в розмову, однак вона надто була зайнята тим, що вітала Гаррі.

— Третє й останнє завдання відбудеться в надвечір'я двадцять четвертого червня, — загримів Беґмен. — Чемпіонів повідомлять про те, що їх чекає, рівно за місяць. Дякуємо всім за підтримку.

Все позаду, ошелешено думав Гаррі, поки мадам Помфрі намагалася відвести чемпіонів та заручників до замку, щоб вони переодяглися в сухе... Все позаду, він пройшов через це... Тепер можна ні про що не турбуватися аж до двадцять четвертого червня...

Коли наступного разу буду в Гоґсміді, — вирішив він, піднімаючись кам'яними сходами до замку, — обов'язково куплю для Добі по парі шкарпеток на кожен день року.

— РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ —

Гультяй повертається

Нарешті Рон також скупався у промінні Гарріної слави: від охочих почути про події на дні озера не було відбою.

Гаррі помітив, що Ронова розповідь з кожним разом трохи змінюється. Спершу вона скидалася на правду — принаймні збігалася з Герміониною розповіддю: Дамблдор наслав на всіх заручників чародійний сон у кабінеті професорки Макґонеґел, перед тим запевнивши, що вони перебуватимуть у цілковитій безпеці й прокинуться, тільки но знову потраплять на берег. Але вже через тиждень Ронова розповідь перетворилася на справжнє жахіття. Виявилося, начебто спершу його викрали і він сам один повинен був відбиватися від п'ятдесяти озброєних водяників, які врешті решт його перемогли й зв'язали.

— Але я заховав у рукаві чарівну паличку, — запевняв він Падму Патіл, що почала ставитися до Рона набагато прихильніше, щойно його оточили такою увагою, і намагалася заговорити з ним під час кожної випадкової зустрічі. — Варто було лише захотіти — і я б тих йолопів переміг!

— Цікаво, як? Захропів би на них? — уїдливо спитала Герміона, яка потерпала від кпинів та насмішок після того, як з'ясувалося, що вона — найдорожча людина для Віктора Крума. Тому Герміона весь час аж кипіла від роздратування.

Ронові вуха густо почервоніли, й він одразу ж повернувся до версії про чародійний сон.

На початку березня погода стала набагато сухіша, однак різкий вітер нестерпно обпікав шкіру на обличчі й на руках щоразу, як доводилося виходити з замку. Пошта затримувалася, бо сов постійно зносило вітрюганами. Руда сова, відіслана до Сіріуса з листом, у якому сповіщалася дата прогулянки до Гоґсміда, повернулася в п'ятницю під час сніданку. Її пір'я настовбурчилося в зворотний бік. Щойно Гаррі зірвав із совиної лапки листа, вона миттю майнула геть, перелякана, що її знов куди небудь відішлють. Сіріусів лист знову був дуже короткий.

Чекай біля перелазу в кінці дороги, що веде з Гоґсміда (трохи далі від "Дервіш і Бенкс") о другій годині дня в суботу. Принеси якомога більше їжі.

— Невже він повернувся до Гоґсміда? — недовірливо спитав Рон.

— Схоже на те, — знизала плечима Герміона

— Не можу в це повірити, — з напруженістю в голосі промовив Гаррі. — А якщо його зловлять...

— Вже ж ловили... — пхекнув Рон. — До того ж, там уже не товчуться дементори.

Гаррі замислено склав листа. Якщо бути щирим, то він дуже хотів би побачитися з Сіріусом. Тому на останні уроки п'ятниці — дві "настійки" — пішов з багато кращим настроєм, ніж завжди.

Мелфой, Креб, Ґойл та компанія слизеринських дівчат на чолі з Пенсі Паркінсон стояли біля дверей класу. Усі вони щось розглядали й хихотіли. Кирпата, схожа на мопса Пенсі збуджено виглядала з за широкої Ґойлової спини, дивлячись, як підходять Гаррі, Рон та Герміона.

— Ось вони, ось вони! — захихотіла вона, і зграйка слизеринців розступилася. Гаррі помітив, що Пенсі тримає в руках журнал "Відьомський тижневик". На обкладинці красувалася рухома фотографія кучерявої відьми, що всміхалася на всі свої зуби і вказувала чарівною паличкою на великий бісквіт.

— Агов, Ґрейнджер, тебе тут може дещо зацікавити! — голосно сказала Пенсі, кинувши Герміоні журнал. Та спіймала його, страшенно здивована. Тієї миті відчинилися двері в підвал і Снейп подав знак заходити.

Герміона, Гаррі й Рон, як завжди, попрямували до своєї парти в кінці класу. Варто було Снейпові обернутися до них спиною, щоб написати на дошці складники сьогоднішньої настійки, як Герміона під партою почала швидко гортати журнал. Те, що вона шукала, виявилося якраз посередині, на розвороті. Гаррі з Роном нахилилися ближче. Стаття, що починалася з кольорового знімка Гаррі, називалася:

ТАЄМНИЦЯ ДУШЕВНОГО БОЛЮ ГАРРІ ПОТТЕРА

Можливо, він не схожий на інших. Та все ж, як і кожен його ровесник, він переживає звичайні страждання юності, пише Ріта Скітер. Позбавлений тепла й любові після трагічної загибелі батьків, чотирнадцятирічний Гаррі Поттер нарешті знайшов, як він сподівався, свою втіху в коханій приятельці з Гоґвортсу, дочці маґлів, Герміоні Ґрейнджер.