Гаррі Поттер і Напівкровний Принц - Сторінка 31

Можна було зітхнути з полегкістю, коли урок відбувався в оранжереях: на гербалогії вони мали справу зі щораз небезпечнішими рослинами, але принаймні їм дозволялося вигукувати прокляття вголос, коли ззаду їх зненацька хапали які-небудь "отруйні щупальця".

Через перевантаження навчанням і шалені багатогодинні вправи з безмовних заклять Гаррі, Рон і Герміона ніяк не могли вибратися й провідати Геґріда. Він не приходив трапезувати за вчительським столом, і це вже була зловісна ознака, а разів кілька, коли вони перестрівали його в коридорах чи на подвір'ї, він завжди якось загадково їх не помічав і наче не чув їхніх вітань.

— Треба піти й усе пояснити, — сказала Герміона в суботу за сніданком, дивлячись на порожнє Геґрідове місце за вчительським столом.

— Сьогодні зранку проби з квідичу! — нагадав Рон. — А ще треба відпрацювати закляття "Аґваменті" для Флитвіка! Та й що пояснювати? Як йому поясниш, що ми терпіти не могли його дурний предмет?

— Нічого подібного! — обурилася Герміона.

— Це ти так думаєш, а я ще не забув тих скрутів, — похмуро буркнув Рон. — І можу тобі зараз сказати, що ми тоді дивом уникли загибелі. Ти ще не чула, що він молов про свого дебільного братика... якби ми залишилися, то мусили б навчати Ґропа зав'язувати шнурки на взутті.

— На серці так паскудно через те, що ми не розмовляємо з Геґрідом, — засмутилася Герміона.

— Підемо після квідичу, — заспокоїв її Гаррі. Він теж скучав за Геґрідом, хоч і поділяв Ронову думку, що хто-хто, а Ґроп їм потрібен не був. — Але ми маємо стільки кандидатів, що проби можуть тривати цілий ранок. — Він трохи нервувався перед першим серйозним випробуванням у ролі капітана. — Не знаю, чому це наша команда раптом стала така популярна.

— Ой, Гаррі, та ну тебе, — зненацька роздратувалася Герміона. — Це не квідич такий популярний, а ти! З тобою ще ніколи не було так цікаво, і якщо чесно, ти ще ніколи не був такий привабливий.

Рон вдавився куснем копченої риби. Герміона зневажливо на нього зиркнула і знову повернулася до Гаррі.

— Усі тепер знають, що ти казав правду. Всій чаклунській спільноті довелося визнати, що ти мав рацію щодо Волдемортового повернення, і ти справді двічі за минулі два роки з ним бився, до того ж обидва рази зумів уціліти. А зараз тебе називають "Обранцем"... Невже ти не розумієш, чому люди тобою захоплюються?

Гаррі здалося, що у Великій залі раптом стало спекотно, хоч стеля й далі була холодна і дощова.

— А ще ти витримав усі оті міністерські переслідування, коли тебе намагалися виставити неврівноваженим брехуном. У тебе й досі залишилися шрами після того, як та відьма примушувала тебе писати власною кров'ю, та ти все одно не відцурався своїх слів...

— А в мене й досі залишилися шрами від тих мізків у міністерстві, — нагадав про себе Рон, підсмикуючи рукав.

— Я вже не кажу про те, що ти за літо виріс мало не на півметра, — додала Герміона, незважаючи на Рона.

— І я високий, — не зовсім доречно бовкнув Рон.

Прибули поштові сови, залітаючи крізь залиті дощем вікна й забризкуючи всіх крапельками води. Учні отримували більше пошти, ніж зазвичай: стурбовані батьки прагнули почути від дітей вістку і водночас їх заспокоїти, що вдома все гаразд. Гаррі з самого початку семестру ще не отримав жодного листа; його єдиний постійний дописувач загинув, і попри всі надії, що йому іноді писатиме Люпин, поки що цього не відбувалося. Тому він здивувався, побачивши, що поміж рудих та сірих сов кружляє його білосніжна Гедвіґа. Вона опустилася перед ним з великим квадратним пакунком. Наступної миті такий самісінький пакунок упав перед Роном, тягнучи за собою його крихітну втомлену сову Левконію.

— Овва! — вигукнув Гаррі, коли розгорнув пакунок і побачив там новесенький підручник "Прогресивної методики зіллєваріння" з книгарні "Флоріш і Блотс".

— Чудово! — зраділа Герміона. — Тепер віддаси оту книжку з закарлючками.

— Та ти що! — обурився Гаррі. — Я її залишу! Дивись, я вже все продумав...

Він витяг з сумки стару "Прогресивну методику зіллєваріння" і вдарив по палітурці чарівною паличкою, примовляючи:

— Діфіндо!

Обкладинка відлетіла. Гаррі повторив ту саму операцію з новою книжкою (Герміона була вражена). Потім поміняв палітурки місцями, ще раз ударив по них і сказав:

— Репаро!

Тепер Принців підручник був замаскований під нову книжку, а щойно отриманий примірник з "Флоріш і Блотс" нагадував якусь реліквію з букіністичної книгарні.

— Я віддам Слизорогові нову книжку. Він нічого не скаже, вона ж коштує дев'ять ґалеонів.

Герміона сердито й несхвально підібгала губи, але її увагу відвернула третя сова, що сіла біля неї з сьогоднішнім числом "Щоденного віщуна". Вона швиденько розгорнула газету й пробігла очима першу шпальту.

— Хтось із знайомих помер? — безтурботно запитав Рон; він так робив щоразу, як Герміона розгортала газету.

— Ні, але були нові напади дементорів, — відповіла Герміона. — І один арешт.

— Прекрасно. І хто ж попався? — поцікавився Гаррі, сподіваючись, що це Белатриса Лестранж.

— Стен Шанпайк, — сказала Герміона.

— Що? — вражено перепитав Гаррі.

— "Стен Шанпайк, кондуктор популярного серед чаклунів транспортного засобу "Лицарський автобус", був заарештований за підозрою у смертежерській діяльності. 21-річного містера Шанпайка було взято під варту вчора ввечері після штурму його будинку в Клепгемі..."

— Стен Шанпайк — смертежер? — повторив Гаррі, пригадуючи прищавого молодика, з яким познайомився три роки тому. — Не може такого бути!

— Його могли заклясти "Імперіусом", — розважливо припустив Рон. — Усе могло бути.

— Щось на це не схоже, — засумнівалася Герміона, читаючи далі. — Тут пишуть, що його заарештували після того, як підслухали в шинку його розмову про таємні плани смертежерів. — Вона стурбовано глянула на друзів. — Якби він був під дією "Імперіуса", то навряд чи сидів би й пліткував про їхні плани.

— По-моєму, він просто прикидався, що знає більше, ніж насправді, — припустив Рон. — Це часом не той тип, що запевняв, ніби має стати міністром магії, коли залицявся до віїл?

— Та той, той, — підтвердив Гаррі. — Не розумію, що вони там думають, сприймаючи Стена всерйоз.

— Можливо, просто напускають туману, імітуючи бурхливу діяльність, — спохмурніла Герміона. — Люди налякані... ви знаєте, що батьки близнючок Патіл хочуть забрати їх додому? А Луїзу Міджен уже відправили. Вчора по неї приїжджав батько.

— Що?! — витріщився на Герміону Рон. — Та в Гоґвортсі ж безпечніше, ніж у них удома! У нас тут аврори і додаткові захисні закляття, а ще Дамблдор!

— Не думаю, що він перебуває тут постійно, — ледь чутно сказала Герміона, дивлячись поверх "Віщуна" на вчительський стіл. — Невже ви не помічали? На тому тижні його місце було майже завжди порожнє, як і Геґрідове.

Хлопці глянули на вчительський стіл. Директорове крісло й справді було порожнє. Замислившись над цим, Гаррі пригадав, що після приватного уроку тиждень тому він Дамблдора не бачив.

— Думаю, він покинув школу, щоб уладнати якесь питання з Орденом, — тихенько припустила Герміона. — Виходить... ситуація серйозна?

Хлопці не відповіли, але Гаррі знав, що вони думають про одне й те саме. За день до того стався жахливий випадок, коли Анну Ебот викликали з уроку гербалогії й повідомили, що її матір знайшли мертву. Після того Анни не бачили.

Коли вони хвилин за п'ять повставали з-за ґрифіндорського стола й подалися на квідичне поле, то пройшли повз Лаванду Браун і Парваті Патіл. Пригадуючи, як Герміона казала, що батьки близнючок Патіл хочуть забрати їх з Гоґвортсу, Гаррі нітрохи не здивувався, що ці дві найкращі подруги сумно про щось перешіптувалися. Але його вразило, що коли повз них проходив Рон, Парваті раптом штурхнула Лаванду, а та озирнулася й сяйнула Ронові широкою усмішкою. Рон кліпнув очима, а тоді теж невпевнено всміхнувся. Хода його миттю набрала поважності, він пихато випнув груди. Гаррі ледве стримався від спокуси розсміятися, бо Рон же не сміявся, коли Мелфой розбив Гаррі носа.

Аж до самого стадіону їх супроводжувала холодна мжичка; Герміона йшла непривітна й стримана, а коли подалася на трибуни шукати вільного місця, то навіть не побажала Ронові успіху.

Як і очікував Гаррі, проби тривали цілісінький ранок. З'явилася чи не половина ґрифіндорського гуртожитку — від першокласників, які нервово стискали в руках старі жахливі шкільні мітли, до семикласників, що грізно височіли над усіма. Серед них був і кремезний юнак з цупким волоссям. Гаррі відразу згадав, що бачив його у "Гоґвортськім експресі".

— Ми зустрічалися в поїзді, в купе старого Слимака, — самовпевнено заявив той, виходячи з юрби потиснути Гаррі руку. — Кормак Маклаґен, воротар.

— Торік ти начебто не брав участі в пробах? — уточнив Гаррі, відзначаючи про себе широченну статуру Маклаґена; хлопець, мабуть, перекрив би доступ до всіх трьох воріт, навіть не рухаючись.

— Я під час проб був у лікарні, — так само самовпевнено пояснив Маклаґен. — Побився об заклад, що з'їм півкілограма доксячих яєць.

— Ясно, — сказав Гаррі. — Ну... Можеш зачекати отам...

Він показав на край поля, неподалік того місця, де сиділа Герміона. Йому здалося, що в Маклаґена по лиці промайнуло розчарування; і ще він подумав, чи не сподівався Маклаґен певних привілеїв у ставленні до себе лише тому, що обидва вони належали до улюбленців "старого Слимака".

Гаррі вирішив почати з основ, попросивши всіх претендентів розділитися на групи по десятеро і просто облетіти навколо поля. Це було правильне рішення: перша десятка складалася з першокласників, і відразу стало очевидно, що вони раніше не літали. Тільки один хлопчина зумів пробути в повітрі довше двох секунд, і це його так приголомшило, що він одразу врізався в штангу воріт.

Друга група складалася з десятьох дівчат. Таких дурних Гаррі ще й не бачив: варто було йому свиснути у свисток, як вони почали хихотіти й хапатися одна за одну. Серед них була й Ромільда Вейн. Коли він звелів їм покинути поле, дівчата не стали сперечатися й весело побігли на трибуни коментувати дії інших.

Третя група утворила посеред поля "малу купу". Більшість учасників четвертої групи поприходили без мітел. У п'ятій групі були гафелпафці.

— Якщо тут є ще хтось не з Ґрифіндору, — крикнув Гаррі, якого це вже почало дратувати, — то прошу покинути поле!

Запала тиша, а тоді з поля побігли, заливаючись сміхом, двоє малих рейвенкловців.

Минули дві години, сповнені численних нарікань та спалахів роздратування, під час яких було потрощено "Комету-260" і вибито кілька зубів, і ось нарешті Гаррі вибрав собі трьох загоничів: Кеті Бел, яка чудово показала себе на пробі й повернулася до складу команди, нову знахідку на ім'я Демелза Робінс, яка особливо вдало ухилялася від бладжерів, та Джіні Візлі, яка літала швидше за всіх та ще й забила сімнадцять голів.