Генріх IV (Король Генріх Четвертий) - Сторінка 4

- Вільям Шекспір -

Перейти на сторінку:

Arial

-A A A+

Скільки їх там?
Г е д с г і л. Чоловік вісім або десять.
Ф а л ь с т а ф. Чорт візьми, чи не пограбують вони нас?
П р и н ц. Злякались, сер Джон Товсте Пузо?
Ф а л ь с т а ф. Я, звичайно, не такий сухар, як твій дід, Джон Гонт, але не боягуз.
П р и н ц. Побачимо на ділі.
П о й н с. Гей, Джеку, твій кінь стоїть за плотом. Коли він тобі знадобиться, знайдеш його там. Прощавай і дивись не осоромся.
Ф а л ь с т а ф. Ну от я знову розм'як, і пальцем його не зачеплю, хоч ви мене ріжте.
П р и н ц (на бік, до Пойнса). Де ж наші плащі, Неде?
П о й н с (на бік, до принца). Тут, поблизу. Ходімо.

Принц і Пойнс ідуть геть.
Ф а л ь с т а ф. А тепер, кому щастя посміхнеться, той і здобич забере. Усі по місцях!
Ховаються. З'являються п р о ї ж д ж і.
П е р ш и й п р о ї ж д ж и й. Ходімо, сусіде. Хлопчик спуститься з нашими кіньми з гори, а ми пройдемось пішки, щоб розім'яти ноги.
З л о д і ї. Стій! Ні з місця!
Д р у г и й п р о ї ж д ж и й. Господи Ісусе!
Ф а л ь с т а ф. Вали їх на землю і коліном на горло! У-у, сарана ненаситна! Пожили – і досить! Треба й іншим. На землю їх – і геть з них шкіру!
П р о ї ж д ж і. Рятуйте! Грабують! Пропали ми з нашими сім'ями!

Проїжджі біжать геть,
їх переслідують Бардольф, Гедсгіл і Пето.
Ф а л ь с т а ф (бігаючи з мечем по сцені). Пропали, ненажери? Жаль, що з вами не все ваше добро! Рухайтесь швидше, золоті мішки! Ми вам покажемо, як заїдати нашу молодість! Може, ви до того ж присяжні судді, – то ми вже вас розсудимо!
Іде вслід за іншими.
Повертаються п р и н ц Г е н р і х і П о й н с, під плащами.

П р и н ц. Злодії зв'язали чесних людей. Тепер, в свою чергу, ми віднімемо здобич у злодіїв і після трудів праведних рушимо в Лондон. Розмов буде на тиждень, сміху – на місяць, а жарт запам'ятається на все життя.
П о й н с. Ховаймось. Вони ідуть.

Ховаються. Повертаються Ф а л ь с т а ф, Г е д с г і л,
Б а р д о л ь ф і П е т о з мішками здобичі.

Ф а л ь с т а ф. Ну, голуби, давайте поділимось – і на коней, доки не світає.
(Сідають у кружок.)
Якщо ви не переконались, які боягузи принц і Пойнс, нема на світі справедливості. Цей Пойнс не хоробріший за дику качку.

Під час поділу здобичі на них кидаються принц і Пойнс.
П р и н ц. Віддайте гроші!
П о й н с. Негідники!
Всі тікають. Фальстаф після короткого
спротиву тікає теж, залишивши здобич.

П р и н ц
Дісталась легко здобич. Ну, на коней.
Вони розбіглись врозтіч з переляку,
І зараз кожен кожного боїться,
Як варти королівської. Ходім.
Тепер Фальстаф повинен попотіти
І власним салом покропити землю.
Мені і смішно, й трохи жаль його.

П о й н с
Як він ревів! Мов племінний бугай!

Ідуть геть.

СЦЕНА 3

Уоркуорт. Кімната в замку.
Входить Г о т с п е р, читаючи листа.

Г о т с п е р. "Зі свого боку, мілорде, я був би радий бути з вами, приймаючи до уваги мою любов до вашого дому". Він був би радий – то чому ж його немає тут? Цим листом він показує, що свої власні клуні йому дорожчі за наш дім. Подивимось, що він пише далі. "Справа, за яку ви беретесь, небезпечна". Це безсумнівно так. Все на світі небезпечно: схопити нежить, випити, лягти спати. Та я можу вас запевнити, мілорде дурень, що серед кропиви, яку називають небезпекою, ми зірвемо квітку благополуччя. "Справа, за яку ви беретесь, небез-
печна; друзі, яких ви називаєте, ненадійні; час несприятливий, і вся ваша змова надто легковажна для боротьби з таким сильним ворогом". Ви так думаєте? А я вам скажу на це, що ви тупий боягуз і до того ж брехун. От ідіот! Клянусь богом, наша змова не гірша за будь-яку іншу. Друзі віддані й перевірені; хороша змова, хороші друзі і дуже надійні; чудова змова, дуже хороші друзі. Яка бездушна тварюка! Якщо змова невдала, чому ж архієпіскоп Йоркський схвалює її? Чорт візьми! Якби він мені трапився, так і прибив би його віялом його ж дружини! Хіба у заколоті не беруть участь мій батько, мій дядько, я сам? Хіба лорд Едмунд Мортимер, архієпіскоп Йоркський і Оуен Глендавр не з нами? А про Дугласа ви забули? Хіба немає їх письмової згоди з'єднатися з нами дев'ятого числа наступного місяця? І хіба декотрі із них вже не виступили у похід? Що за невіра! Що за язичник! Тепер ще виявиться, що цей обмежений боягуз вирушить до короля і відкриє йому наші задуми. О, я ладен надавати собі ляпасів за те, що запропонував участь у змові такій розмазні. Чорт з ним! Хай доносить. Ми готові. Сьогодні в ніч я вирушаю.

Входить л е д і П е р с і.

Добридень, Кет! За дві години я змушений поїхати.

Л е д і П е р с і
Навіщо ти самотності шукаєш,
Мій чоловіче? Чим я завинила,
Що другий тиждень я живу одна?
Скажи, чому бажання ти не маєш
Ні їсти, ні сміятися, ні спати?
Навіщо ти похнюплений сидиш
На самоті, здригаючися часто?
Чому зі щік твоїх рум'янець зник?
Навіщо ти віддав моє блаженство,
Мої права на тебе безперечні,
Своїй нудьзі і роздумам тяжким?
Зайшла до тебе я, а ти дрімав
І шепотів про битви і про зброю;
Своїм конем ти правив уві сні
І закликав когось: "Вперед! Сміліше!"
Ти збуджено і швидко бурмотів
Про сутички, рови і частоколи,
Про вбитих, полоненних і про інші
Подробиці жорстокої війни.
Чоло твоє вкривали краплі поту,
Мов бульбашки повітря на воді,
І дивне хвилювання на обличчі,
Що мимоволі змінювало вираз,
Раптово завмирало, ніби подих
Ти з поспіхом великим затаїв.
Що означає це? Я хочу знати,
Який тягар на серці в чоловіка.
Чи, може, ти не любиш вже мене?

Г о т с п е р
Гей, хто там?
Входить слуга.
Чи пішов з пакетом Вільям?

С л у г а
Пішов, тому з годину.

Г о т с п е р
Чи привів
Вже коней Батлер від шерифа?

С л у г а
Так.
З одним конем він щойно повернувся.

Г о т с п е р
З буланим? З карновухим?

С л у г а
Так, мілорде.
Г о т с п е р
Буланий кінь – то мій майбутній трон.
Негайно під сідло! О, esperance!
Хай Батлер приведе його до ганку.

Слуга іде геть.

Л е д і П е р с і
О, вислухай, мій друже!

Г о т с п е р
Що, дружино?
Л е д і П е р с і
Що геть тебе несе?

Г о т с п е р
Мій вірний кінь.

Л е д і П е р с і
Ти – мавпочка нестерпна. Припини!
Кінця немає вигадкам і примхам!
Я про твої бажаю знати справи.
Чи правда те, що брат мій Мортимер
Свої права надумав відновити
І вимагає нашої підтримки?
Якщо ти справді здумаєш зайти…

Г о т с п е р
До нього? Пішки? Надто вже далеко.

Л е д і П е р с і
Не смій мене морочити, папуго!
Без жартів ти мені відповідай,
А то тобі зламаю я мізинець.

Г о т с п е р
Пусти, пусти! Про що ти хочеш знати?
Чи я тебе люблю? Звичайно, ні.
Турніри поцілунків закінчились,
І не на часі бавитись в ляльки.
Розмінною монетою віднині
Служитимуть діряві черепи,
Та ще носи розбиті. Гей, коня!
То що ти кажеш, Кет? Про що питаєш?

Л е д і П е р с і
Невже і справді ти мене не любиш?
Ти не жартуєш? Добре, не люби.
І я тебе любити перестану.
Ні, ти мене насправді розлюбив?
Скажи мені, це — правда, чи жартуєш?

Г о т с п е р
Пішли у двір. Залізши на коня,
Тобі я клятву дам, що твій навіки,
Що я люблю. Та обіцяй і ти,
Куди я їду звідси і навіщо,
Віднині не розпитувать мене.
Якщо вже їду, отже, необхідно.
Додам ще наостанок, мила Кет,
Що ти розумна, та не розумніша,
Ніж ти сама. Що вірна ти мені,
Та жінка ти, і вмієш ти мовчати
Лише про те, чого не знаєш ти.
Таку велику маю я довіру
До тебе, Кет.

Л е д і П е р с і
Невже таку велику?

Г о т с п е р
Лише таку. Не більшу ні на дюйм.
Та через день туди, куди я їду,
Приїдеш ти, і все ти зрозумієш.
Ти згодна?

Л е д і П е р с і
Так. Я змушена до цього.

Ідуть геть.

СЦЕНА 4

Істчіп. Кімната в трактирі "Кабаняча голова".
Входить п р и н ц Г е н р і х.

П р и н ц. Ой, не можу, Неде! Вийди-но з цієї брудної кімнати і посмійся разом зі мною.
Входить П о й н с.
П о й н с. Де ти був, Гаррі?
П р и н ц. В товаристві чотирьох дубових голів і сорока дубових бочок. Я спустився на дно суспільства і побратався з усіма трактирними слугами. Хочеш, я скажу тобі, як їх зовуть? Том, Дік, Ральф і Френсіс. Вони клянуться спасінням своєї душі, що хоч я ще тільки принц Уельський, та вже король ввічливості, і не задираю носа, як декотрі, на зразок Фальстафа. Навпаки, я веселий і зовсім простий. Після коронації вони обіцяють мені підтримку усіх істчіпських приказ-
чиків. Напитись по-їхньому звучить "накваситись". Кухоль слід випивати одним духом, а якщо хтось зупиниться, щоб перепочити, всі кричать "переграти" і вимагають повтору. Одним словом, я за чверть години так насобачився, що можу тепер пити й розпатякувати з будь-яким мідником. Запевняю тебе, Неде, ти багато втратив, що не був зі мною. Та слухай, мій солодкий друже, ось тобі цукру на один пенс, що тільки-но сунув мені в руку один із трактирних служок. За все своє життя він вивчив лиш кілька англійських виразів, як наприклад: "вісім шилінгів і шість пенсів", "ласкаво просимо", "зараз, зараз", "пляшку солодкого в кімнату з півмісяцем" і тому подібне. Отож слухай, Неде, навіщо я тебе покликав. Щоб згаяти час до приходу Фальстафа, треба щось устругнути. Піди у сусідню кімнату, а я буду питати служку, навіщо він дав мені цукор. Ти ж кричи щохвилини "Френсісе!", щоб він розривався між мною і тобою і на всі мої питання відповідав тільки "зараз, зараз". Вийди за двері і спробуй.
Пойнс виходить.
П о й н с (за сценою). Френсісе!
П р и н ц. Ось так. Чудово.
П о й н с (за сценою). Френсісе!
Входить Ф р е н с і с.
Ф р е н с і с. Зараз, зараз, сер! Заглянь-но, Ральфе, до гранатової кімнати.
П р и н ц. Іди сюди, Френсісе.
Ф р е н с і с. Чого бажаєте, мілорде?
П р и н ц. Чи довго ще тобі служити тут, Френсісе?
Ф р е н с і с. П'ять років лишилось, стільки ж, як…
П о й н с (за сценою). Френсісе!
Ф р е н с і с. Зараз, зараз, сер!
П р и н ц. П'ять років! Довго ж тобі доведеться гриміти посудом, чорт забирай! А скажи, Френсісе, чи вистачило б тобі хоробрості порвати контракт з господарем і накивати п'ятами звідси?
Ф р е н с і с. О Господи, сер! Я можу присягнутися на всіх бібліях Англії…
П о й н с (за сценою). Френсісе!
Ф р е н с і с (намагаючись піти). Зараз, сер.
П р и н ц. Скільки тобі років, Френсісе?
Ф р е н с і с (повертаючись). Дайте подумати – в Михайлів день мені виповниться…
П о й н с (за сценою). Френсісе!
Ф р е н с і с. Зараз, зараз, сер. (Намагаючись піти). Почекайте трохи, мілорде.
П р и н ц.