Гордість і упередженість - Сторінка 26

Але Ліззі! О, сестро моя! Як тяжко тепер думати, що на цей час вона вже б могла бути дружиною містера Коллінза, якби не її примхливість та глупство. Він зробив їй пропозицію в цій самій кімнаті, а вона йому відмовила. А тепер виходить, що леді Лукас видасть одну зі своїх дочок заміж раніше, ніж я, а маєток Лонгберн усе одно дістанеться чужим людям. Бачиш, сестро, які спритні та підступні люди — оці Лукаси. Ніколи свого не упустять. Жаль, що доводиться про них таке говорити, але так воно і є. Я так нервую, я почуваюся такою нещасною, коли мені так суперечать у моїй же сім'ї, а тут іще оті сусіди, що тільки за себе й думають, а до інших їм байдуже. Тож твій приїзд саме в цей час — це така втіха для мене, мені так приємно з тобою погомоніти; так кажеш, зараз у моді довгі рукави?

Місіс Гардінер, котра вже встигла в загальних рисах дізнатися про цю новину з листів, які отримувала від Джейн та Елізабет, відбулась якимось побіжним зауваженням і — від співчуття до своїх племінниць — повернула розмову в інший бік.

Але пізніше, залишившись наодинці з Елізабет, вона приділила цій темі більше уваги.

— Схоже, що це була підходяща партія для Джейн, — сказала вона. — Шкода, що нічого не вийшло. Але це трапляється так часто! Молодий чоловік — на кшталт вашого містера Бінглі — з легкістю надзвичайною закохується на кілька тижнів у гарненьку дівчину, а потім, коли якась випадковість їх розлучає, з такого ж легкістю забуває про неї. Така легковажність зустрічається щокроку.

— Прекрасне втішання, нічого не скажеш, — мовила Елізабет, — але для нас воно не годиться. Ми постраждали не внаслідок випадковості. Нечасто буває, коли втручання друзів відвертає молодого чоловіка з чималеньким власним статком од дівчини, котру він несамовито кохав іще кілька днів тому.

— Але оця фраза — "несамовито кохав" — вона настільки тривіальна, настільки сумнівна і настільки невизначена, що майже нічого мені не каже. Її часто застосовують для описання скороминущих почуттів після півгодинного знайомства, щоб видати їх за серйозну і сильну прихильність. Скажіть мені, будь ласка, а наскільки несамовитим було кохання містера Бінглі?

— Ніколи я не бачила симпатії більш багатообіцяючої, ніж ця. Він приділяв зростаючу увагу до Джейн, а до інших виявляв зростаючу байдужість. Із кожною їхньою зустріччю це ставало все помітнішим і виразнішим. Під час даного ним балу містер Бінглі образив двох чи трьох дівчат, не запросивши їх до танцю; я сама намагалася з ним заговорити, але марно. Чи бувають ознаки більш промовисті? Хіба така готовність знехтувати правилами не є суттю кохання?

— Звичайно ж, є! І саме такого кохання, про яке я щойно говорила. Бідолашна Джейн! Мені так шкода її, бо з її характером вона не зможе все це швидко забути. Краще б це трапилося з тобою, Ліззі, — минуло б небагато часу, і ти згадувала б цю історію лише з посмішкою. А якщо Джейн поїде з нами до Лондона? Переміна обстановки може піти їй на користь; коли вона хоч на деякий час покине домівку, то це буде для неї великим полегшенням.

Елізабет вельми зраділа цій пропозиції та майже не сумнівалася, що її сестра на неї радо пристане.

— Сподіваюся, — додала місіс Гардінер, — що вона поїде з нами без прихованої надії зустрітися з цим молодим чоловіком. Ми мешкаємо в зовсім іншому районі міста, маємо зовсім інших знайомих та родичів і, як тобі добре відомо, вибираємося в люди настільки рідко, що навряд чи вони коли-небудь зустрінуться, якщо він тільки не приїде до неї сам.

— Такий приїзд є абсолютно неможливим, бо зараз він перебуває під опікою свого приятеля, а містер Дарсі ні в якому разі не дозволить йому відвідувати Джейн у такому районі Лондона, як ваш. Тітонько, як ви могли про таке подумати? Може, містер Дарсі й чув про таке місце, як Грейсчерч-стріт, але якщо йому випадково доведеться на ній побувати, то місяця не вистачить, аби відмитися від усіх тамтешніх нечистот, містер Бінглі ж і кроку не ступить без нього.

— Тим краще. Сподіваюся, що вони ніколи не зустрінуться. А хіба Джейн не листується з його сестрою? Так, може, вона захоче провідати Джейн?

— Скоріше вона припинить з нею всяке спілкування.

Але незважаючи на ту напускну впевненість, з якою Елізабет мовила останню фразу, і незважаючи на свої слова про те, що Бінглі не дають побачитися з Джейн, ця тема все одно бентежила її, і, трохи поміркувавши, вона дійшла висновку, що не вважає цю справу цілковито безнадійною. Часом їй здавалося вірогідним і навіть цілком можливим, що його кохання здатне воскреснути і що врода Джейн успішно подолає вплив його друзів.

Старша міс Беннет із задоволенням прийняла запрошення своєї тітки; представники ж родини Бінглі займали її думки на той час лише у вигляді сподівання на те, що оскільки Керолайн мешкала не в одному будинку з її братом, то вона зможе час від часу бачитися з нею вранці, не зазнаючи при цьому небезпеки зустрітися з братом. Гардінери гостювали в Лондоні тиждень; не проходило і дня, щоб у них у гостях не побували або Філіпси, або Лукаси, або офіцери. Місіс Беннет так старалася догодити розвагами своєму братові та його дружині, що їм жодного разу не вдалося сісти до суто сімейного обіду. Якщо прийом влаштовувався вдома, то частину гостей завжди становили офіцери, серед яких обов'язково був містер Вікхем. У таких випадках місіс Гардінер, якій похвали Елізабет на його адресу видалися підозрілими, мала можливість пильно до них обох придивитися. З побаченого місіс Гардінер зробила висновок, що серйозних почуттів між ними немає, та їхня обопільна симпатія була настільки очевидною, що викликала в неї певне занепокоєння, тож вона вирішила поговорити на цю тему з Елізабет іще до свого від'їзду з Гертфордшира і вказати їй на нерозважливість заохочення таких взаємин.

Для місіс Гардінер спілкування з Вікхемом було приємним з інших, не пов'язаних із його привабливістю причин. Десять-дванадцять років тому, ще до заміжжя, вона провела багато часу в тій самій частині Дербішира, в якій він мешкав. Тому вони мали багато спільних знайомих; і хоча після смерті батька Дарсі, яка сталася п'ять років тому, Вікхем там бував мало, все ж він був здатен розповісти їй свіжіші відомості про її колишніх друзів, ніж ті, які вона спромоглась отримати сама.

Місіс Гардінер доводилося бачити маєток Пемберлі, досить добре знала вона особисто і покійного містера Дарсі, тож це дало нескінченну поживу для розмов. Порівнюючи свої спогади про Пемберлі з тим детальним описом маєтку, який Вікхем видобував із своєї пам'яті, а також віддаючи належне характеру його померлого господаря, вона тішилася сама й тішила його. Дізнавшись про те, як містер Дарсі нещодавно повівся з Вікхемом, вона спробувала пригадати щось таке про репутацію зазначеного джентльмена у часи, коли той був хлоп'ям, що могло б указати на можливість такої поведінки в майбутньому, і нарешті з певністю пригадала, що про містера Фітцвільяма Дарсі раніше відзивались як про хлопця гордовитого і недоброзичливого.

Розділ XXVI

Місіс Гардінер виявила пунктуальність і при першій же нагоді поговорити наодинці попередила Елізабет, чесно висловивши їй свою думку, а потім продовжила:

— Ліззі, ти надто розумна дівчина, щоб кохати когось лише тому, що тобі не радять цього робити; тож я не боюся говорити відверто. Якщо серйозно, то хочу, щоб ти остерігалася. Не втягуйся сама, не втягуй його в почуття, бо через брак у нього засобів до існування це буде крок украй нерозважливий. Я не маю нічого проти нього, містер Вікхем — надзвичайно цікавий молодий чоловік, і якби він мав належний йому статок, то я б сказала, що ти не могла зробити кращого вибору. Але треба сприймати ситуацію такою, як вона є, і не керуватися своїми фантазіями. Ти маєш розум, і ми всі надіємося, що скористаєшся ним найліпшим чином. Не сумніваюся, що батько сподівається на твою розважливість та добру поведінку. Ти не мусиш розчарувати свого батька.

— Тітонько, ви так серйозно все це кажете!

— Авжеж, і я сподіваюся, що спонукаю тебе ставитися до цього так само серйозно.

— Що ж, тоді вам нічого хвилюватись. Я потурбуюсь і за себе, і за містера Вікхема. Якщо захочу, то зможу зробити так, аби він мене не покохав.

— Елізабет, те, що ти зараз говориш, — несерйозно.

— Вибачте, будь ласка. Зараз я спробую бути серйозною. Наразі я не кохаю містера Вікхема, певно, що ні. Але — поза всяким порівнянням — він є найприємнішим чоловіком, якого я тільки зустрічала, і якщо він мене дійсно покохає, то мені здається, що так буде краще, ніж навпаки. Я розумію, що це нерозважливо, бо він не має великих статків. От якби не цей жахливий містер Дарсі! Я надзвичайно високо ціную свого тата та його гарну думку про мене, тож мені не хотілося б, аби він змінив її на погану. Однак мій тато дуже добре ставиться до містера Вікхема. Іншими словами, люба моя тітонько, мені дуже не хотілося б, щоб хтось із вас став через мене нещасним; але ж ми щодня переконуємося: там, де є кохання, відсутність багатства рідко коли спроможна втримати молодих людей від одруження. Тож як я можу обіцяти бути розважливішою за більшість собі подібних, якщо в мене теж може виникнути спокуса? І взагалі — може, мудріше буде цій спокусі не протидіяти? Тому все, що я можу вам обіцяти, це те, що я не поспішатиму. Я не поспішатиму, аби переконатися, що я дійсно є об'єктом його прагнень. Якщо я буду в компанії з ним, намагатимуся не заохочувати його. Коротше кажучи, я поводитимуся найліпшим чином.

— Було б також гарно, якби ти не заохочувала його приходити сюди так часто. Ти хоч не нагадуй своїй матері, щоб та і його не забувала запросити.

— А й правда, було таке на днях, — мовила Елізабет із сором'язливою посмішкою, — що ж, від такого мені, мабуть, краще утриматись. Але не думайте, що він так уже й часто тут буває. Це саме через вас його так часто запрошували до нас у гості на цьому тижні. Ви ж знаєте — моя мати вважає, що її друзям необхідно забезпечувати постійну компанію. Але слово честі — я дійсно намагатимуся чинити в наймудріший — на мій погляд — спосіб. Сподіваюся, що ви задоволені почутим.

Тітка відповіла, що задоволена; Елізабет подякувала їй за добрі поради, і вони розсталися — розважливі поради були сприйняті теж розважливо й без гонору.

Містер Коллінз повернувся до Гертфордшира невдовзі після того, як його покинули Гардінери і Джейн; але оскільки тепер він знайшов притулок у Лукасів, то його прибуття не завдало великого клопоту місіс Беннет.